МУЗИЧНИЙ КОНТЕНТ ЯК МЕДІАТЕКСТ

1
Національний університет «Львівська політехніка»
2
Faculty of Education and Socail Work Thompson Rivers University, Kamloops, BC Canada

Актуальність обраної тематики визначається передусім складністю структурної, семантичної та комунікативної організації феномена медіатексту через його знаковий характер, множинність знакових систем, співвіднесеність автора та його авдиторії в розумінні й декодуванні текстової інформації, що перебувають у площинах різних підходів до визначення поняття медіатекст та його аналізу. 

З погляду сучасної семіотики, де кожен знак несе особливе значення, використовується для зберігання і передачі інформації, функціонує в знаковій ситуації, взаємодіє з іншими елементами системи знаків, кордони його чітко виділені, що дозволяє йому бути відокремленим від інших знаків, музичний матеріал є системою знаків, виражених нотами, які відображають висоту звуку і його тривалість, де нота – (лат. nota, «знак») – умовний графічний знак, що розташовується на нотному стані та вказує висоту і відносну тривалість якого-небудь звуку (в окремих випадках також і спосіб відтворення). Музична семіотика виникла пізніше інших напрямів семіотики. Дослідники досі сперечаються про те, чи є музика засобом передачі, зберігання і обробки інформації.      

Музичний матеріал як медіатекст на сьогодні є невід’ємною частиною   звукового простору, в якому роль музики принципово не змінюється, оскільки продовжує нести визначену функцію – передавати художню інформацію, яку можна емоційно та інтелектуально споживати, переробляти та компілювати за допомогою сучасної медіатехніки. При тому, що будь-який медіатекст має чітку орієнтацію на визначену аудиторію та конкретний результат, що не залишає місця для варіантів сприйняття, він все одно породжує зміни в індивідуальній картині світу саме через вплив на емоції реципієнта. Єдиною особливістю звучання музичного матеріалу за допомогою ЗМІ є те, що він зазвичай перестає мати вигляд цілісного твору, а найчастіше має цитатну форму задля якомога сильнішого впливу на глядача чи слухача, з метою формування позитивного/негативного сприйняття візуального/аудіального об’єкта. Різноманіття сучасних медіа дає можливість транслювати автономну музику (цілісні, завершенні музичні твори, первинність) та прикладну (дискретна, вторинна, компілятивна і підпорядкована тексту), що несе художню інформацію, моделює поведінку та  впливає на емоції. 

  1. Harris R. (2013). Ferdinand de Saussure. Course in General Linguistics. London: Bloomsbury. 236 p. [in English]. 
  2. Cherny`shov A. (2008). “Media music” as an academic discipline. Media education, 3, 74–84 [in English].
  3. Shack T. (2010). Music within the structure of media text. Rostov-on-Don. 54 р. [in English].
  4. Shubenko, N. (2015). Media music as an art form. Individual spirituality within the system of artistic education, 2. P. 78–85.