У 2016 році відбулися дві значні політичні події: референдум щодо членства Великобританії в Європейському Союзі та президентські вибори у Сполучених Штатах Америки. Поточне зображення обох кампаній базується на підтвердженні численних випадків розбіжності з правдою з боку переможців. Це було підтверджено оголошенням термінів “фейк-новин” та “пост-правда” словами року – 2016 року. Ці слова широко використовували політики, журналісти та виборці.
Нові слова не обов’язково означають нові речі чи явища, але надають певний відтінок. Це стосується обох слів, які зазначені у назві статті – fake news і post-truth. Неправдиві повідомлення, які подібні на справжні і є привабливими для аудиторії, в мас-медіа є давно, від початку існування журналістики. Fake news (фейкові новини) – це фіктивна інформація, яка справляє враження справжньої і так швидко поширюється в Інтернет-ЗМІ, що її спростувати є доволі складно. Натомість, прикметник пост (пост-правда) означає факти чи концепції, які сприймаються реципієнтами як мало значимі. Сприйняття фейкових новин або пост-правди залежить від способу життя аудиторії.
Портал PolitiFact у 2016 році визнав, що добре підготовлені фейкові повідомлення, які створюють враження професійних якісних журналістських повідомлень, позитивно сприймаються аудиторією і швидко поширюються в Інтернет-ЗМІ. Фейкові повідомленя найчастіше поширюються під час політичних кампаній. Вони мають різні наслідки, але їх вплив є вагомий.
Мета дослідження полягає в тому, щоб перевірити, чи означають ці два терміни насправді нове явище в журналістиці.
1. Art of the lie. 2016. “The Economist”, http://www.economist.com/news/leaders/21706525-politicians-have-always-lied-does-it-matter-if-they-leave-truth-behind-entirely-art, dostęp 28.12.2016.
2. Berger P.L., Luckmann T. 2010. Społeczne tworzenie rzeczywistości. Traktat z socjologii wiedzy, Warszawa: WN PWN.
3. Carol L., Qiu L. 2016. Looking back at the Lie of the Year, http://www.politifact.com/truth-o-meter/article/2016/dec/13/looking-back-lie-year/, dostęp 28.12.2016.
4. Davies W. 2016. The Age of Post-Truth Politics, “The New York Times” 24.08.2016, http://www.nytimes.com/2016/08/24/opinion/campaign-stops/the-age-of-post-truth-politics.html?_r=0, dostęp 28.12.2016.
5. Drobnic Holan A. 2016. 2016 Lie of the Year: Fake News, http://www.politifact.com/truth-o-meter/article/2016/dec/13/2016-lie-year-fake-news/, dostęp 28.12.2016).
6. Festinger L. 2007. Teoria dysonansu poznawczego, Warszawa: WN PWN.
7. Furman W. 2017. Dwa typy stowarzyszeń społecznych w publikacjach tygodnika “Polityka”, “Polityka i Społeczeństwo”, nr 1 (15).
8. Jenkins S. 2017. Post-thruth politics will be debunked by online facts, “The Guardian” 26.01.2017, https://www.theguardian.com/commentisfree/2017/jan/26/post-truth-politics-online-facts-donald-trump-lies, dostęp 28.01.2017.
9. John Kerry military service controversy. 2017. https://en.wikipedia.org/ wiki/John_Kerry_military_service_controversy, dostęp 10.06.2017.
10. Kołakowski L. 2004. Wśród znajomych. O różnych ludziach mądrych, zacnych, interesujących i o tym, jak czasy swoje urabiali, Kraków: Znak.
11. McQuail D. 2008. Teoria komunikowania masowego, Warszawa: WN PWN. 11. Orliński W. 2013. Internet. Czas się bać, Warszawa: Agora.
12. Oxford Dictionaries. 2016. Word of the Year 2016 is…, https://en.oxforddictionaries.com/word-of-the-year/word-of-the-year-2016, dostęp 28.12.2016.
13. Palczewski M. 2009. Teoria wartości informacyjnych Galtunga i Ruge i jej późniejsze modyfikacje, “Media-Kultura-Społeczeństwo”, nr 1.
14. Sprawa Anny Jaruckiej. 2017. https://pl.wikipedia.org/wiki/Wybory_prezydenckie_w_Polsce_w_2005_roku#Sprawa_Anny_Jaruckiej, dostęp 10.06.2017.
15. Tavris C., Aronson E. 2013. Błądzą wszyscy (ale nie ja), Sopot: Smak Słowa.