Національна самоідентифікація як егрегор реалізації творчої особистості: медійний контекст

Розглянуто основні етапи творення і реалізації самоідентифікованої особистості (статева ідентичність, расова ідентичність, класова, етнічна, національна, державна). Національна ідентичність найтісніше пов’язана із етнокультурою, бо технокультура позанаціональна із тяжінням до глобалізації, яка у другій половині XX — на початку XXI ст. охопила всі сфери суспільного життя практично всіх народів світу, формуючи загальнопланетарний інформаційний простір, світовий ринок капіталів, робочої сили, космополітизуючи культуру, уніфікуючи маркери ідентичності особистості, розширюючи, розриваючи, реально знищуючи межі національної традиційної самоідентифікації, нібито розширюючи можливості знайдення особистістю «свого місця в соціумі», як у Радянському Союзі, ставлячи Ідею замість Бога, формувалася із націй єдина спільнота: «радянський народ», який мав жити за комунізму. Досліджено егрегори самоідентифікації, яка реалізовується у суспільно- національних координатах: самоідентифікація у педагогічній комунікації (вчитель- учень, учень-вчитель), професійна самоідентифікація, поведінка особистості у межових (кризових) станах (за національних перемог та поразок), конструювання іміджу переможця, особистісне переборювання загальнонаціональних травм, самоідентифікація на виборах, формування стресостійкості особистості перед маніпулятивними діями ЗМІ, участь у формуванні мовної ситуації у державі. Проаналізовано етапи взаємоєдності особистості-реалізанта і державної нації: взаємозалежне і ненав’язливе про- будження і піднесення національної самосвідомості (мова, етнозвичаї, традиції, базові сучасні культурно-цивілізаційні стереотипи); інтуїтивно-раціональне вироблення практичних механізмів реалізації системи національних інституцій громадянського суспільства й убезпечення їх від втрати динамічної рівноваги, впадання у крайнощі — набутття крайніх лівих чи крайніх правих форм: комуністичної чи націонал-соціалістичної. Також ідеться про квазінаціональну ідентифікацію: свідоме приховування колишніми комуністами своєї суті під національними гаслами, вишитими сорочками як атрибутами національного тощо, про реалізацію особистості у період війни (навіть коли війна громадянська чи релігійна), самоідентифікацію через виразно активну диференціацію поза межами культури, в якій концентрується нереалізована у практичних сферах діяльності енергія нації, про авторський досвід національної самоідентифікації як журналіста і поета.