медіа

На позначення осіб, які через війну вимушено змінили місце проживання в межах України, у медіатекстах використовують назви “внутрішньо переміщена особа”, “ВПО” (без розшифрування), “переселенець”, одиничними є випадки вживання назв “біженець”, “новий мешканець”, “евакуйований”, “новоприбулий”. Ці номінативні одиниці мають деякі відмінності у значенні, підтверджені медійним контекстом їх використання. Абревіатура “ВПО” найчастіше відображає знеособлення, пасивність, нездатність до активних дій.

Опрацьовано наукові публікації українських і закордонних дослідників фотографії та розглянуто теоретичні аспекти сучасної фотодокументалістики. Описано матеріали українських фоторепортерів і визначено процес створення фотоісторій у друкованому журналі Reporters. Висвітлення російсько-української війни потребує від медійників професійного підходу, адже більшість тем пов’язані з питаннями правдивості та етичності.

Смартфон є не лише засобом зв’язку, а й ґаджетом, що допомогає сучасній людині краще пізнати дійсність та оптимізувати деякі власні потреби. Сьогодні він виконує роль не лише засобу зв’язку, а забезпечує постійний доступ до різних джерел інформації, спрощує пошуки інформаційних приводів та допомагає популяризувати власний контент та себе. Саме тому ці ґаджети також стрімко посіли важливе місце і в роботі журналістів. Адже, окрім переваг в роботі з інформацією, вони дають змогу за допомогою різних застосунків миттєво створювати контент, перебуваючи на місці самої події.

У статті з’ясовано особливості висвітлення екологічної проблематики в локальних медіа в умовах повномасштабного вторгнення російського агресора в Україну. Виявлено закономірності актуалізації екологічної тематики в журналістських розслідуваннях на прикладі видання «NGL.media». Виокремлено основні способи візуалізації даних в публікаціях, зокрема інтерактивні карти, які спрямовані на якісне наочне відображення деструктивних наслідків, які спричинені російською агресією на довкілля.

Повномасштабна війна з боку Росії проти України похитнула стабільність та мир у всьому світі. Щоденні руйнування інфраструктури внаслідок ворожих обстрілів, загибель військових та цивільних, ракетний терор та інші події на фронті несуть загрозу не лише Україні, а й всьому світові. Саме тому ця тема є в полі зору усіх якісних медіа як України, так і інших країн, а особливо США. Адже саме Америка є нашим головним партнером та активно допомагає у боротьбі з ворогом.

Сучасні засоби масової інформації значною мірою впливають на сприйняття представників тих чи інших соціальних груп. Стандарти журналістики вимагають дотримуватися принципу мовної толерантності, уникати слів та висловів, які сприяють формуванню негативних стереотипів. У цьому контексті актуальним є дослідження використаних у медіа назв осіб за віком.

Соціальна мережа Instagram вже давно вийшла за межі розважальної платформи, на якій можна ділитися лише світлинами і короткими підписами до них. Тепер це повноцінний ресурс для популяризації власного контенту і поширення його на інших соціальних платформах, зокрема у Facebook. Починаючи зі свого заснування у 2010 році і дотепер ця соціальна мережа регулярно оптимізує свої функції, чим спрощує роботу для користувачів. Сьогодні кожне популярне вітчизняне медіа, а також багато впливових осіб держави є зареєстрованими на вебресурсі Instagram, і активно налагоджують роботу тут.

Стаття присвячена висвітленню екологічної тематики в новинних програмах українського телебачення. На підставі вивчення випусків новин на загальноукраїнському телевізійному каналі “1+1” та спеціалізованому телеканалі “ЕCO TV” акцентується на важливості медіадискурсу для промоції знань з екології з метою формування загальної екологічної культури, екологічної свідомості та проекологічної поведінки громадськості. Загалом, в сучасному українському екологічному теледискурсі присутній сегмент наукового контенту, але його обсяг є незначним порівняно з розважальним.

Геополітичні катастрофи XX століття поставили під сумнів постулат концепції про те, що кожна людина є раціональною та прагне віднайти істину, керується лише розумом. Упродовж історії розвитку каналів поширення інформації ми постійно спостерігаємо спроби держави чи інших сильних організацій регулювати, обмежувати їхню діяльність – від превентивних (цензура) до репресивних, і часто в їх суміші. Проблема полягає у засадничій невизначеності, що саме потрібно регулювати – обіг інформації чи діяльність медіа.

Інформаційні війни вже давно використовують як повноцінну зброю проти ворога, при цьому застосовують і маніпуляції, і повністю фейкові повідомлення. Методи при поширенні неправдивих медіаповідомлень у їхніх авторів бувають абсолютно різними, проте мета практично завжди однакова – змусити цільову аудиторію, яка споживає інформацію, повірити і потрапити під вплив.