Суспільне мовлення в Україні: проблеми функціонування регіональних дирекцій

Більшість дирекцій отримали назву області чи регіону, де ведеться мовлення, з приставкою «UA:». Кожна дирекція має у своєму підпорядкуванні як мінімум по одному теле- та радіоканалу. Працівниками регіонального суспільного телебачення та радіо зазвичай є місцеві фахівці, журналісти, що залишилися після скорочення штатів під час реформування державних обласних телерадіокомпаній у філії НСТУ. Ці телерадіокомпа- нії підпорядковані виключно НСТУ та є об’єктами державної власності.

В першому ж абзаці Закону України «Про суспільне телебачення і радіомовлення України» йдеться про те, що НСТУ створено з метою задоволення інформаційних потреб суспільства, залучення громадян до обговорення та вирішення найважливіших соціально-політичних питань, забезпечення національного діалогу, а також сприяння формуванню громадянського суспільства.

Та як можуть регіональні теле- та радіоканали суспільного мовлення вести діалог, коли частка їхньої аудиторії на ринку медіа катастрофічно мала? Про яке формування громадянського суспільства йдеться?

Передусім потрібно завоювати власну велику і якісну частку аудиторії. Для цього не обійтися лише інформаційними продуктами. Для прикладу, загальнонаціональний телеканал суспільного мовлення «UA: Перший» у новорічну ніч запустив власну святково-розважальну телепередачу «Новий рік на Суспільному», яку, згідно зі статистичними даними, переглядали здебільшого у невеличких містах та селищах із населенням менше ніж 50 тисяч людей. Святкове програмування удвічі підвищило показники слоту «UA: Першого».

Звісно, задля виготовлення власного, а тим паче розважального територіально- тематичного продукту на регіональних телеканалах суспільного мовлення потрібні неабиякі кошти. Проте деякі з регіональних представництв суспільного мовлення вже перейняли таку практику, зокрема «UA: Буковина» у форматі виїзної студії висвітлю- вала події місцевого фестивалю «Meridian Czernowitz», чим також на деякий час стрімко підвищила свої рейтинги серед глядачів.

Проблема фінансування була очевидною ще під час створення НСТУ. Суспільне телерадіомовлення повинно бути абсолютно незалежним від будь-яких державних, комерційних чи приватних органів, натомість регулювати та перевіряти їхню діяльність зобов’язана виключно Наглядова рада. Коли ж фінансування, а відповідно й функціону- вання НСТУ напряму залежить від державного бюджету та тих, хто його затверджує, то, власне, цей механізм вже може бути засобом тиску на незалежний ЗМІ.

Саме фінансова проблема у НСТУ сьогодні є найгострішою. Тільки тепер, через два роки, правління НСТУ звернулося до Верховної Ради України з проханням внести відповідні зміни у Закон, щоб Суспільний мовник України зміг отримувати кошти на функціонування з альтернативних джерел фінансування.