У статті з’ясовано детермінуючі ознаки справедливості як правової цінності крізь призму сучасного правоворозуміння. Відзначено, що справедливість є однією із найважливіших проблем сучасності, що відображає надскладні діалектичні процеси правового розвитку глобального суспільства. Вона як цінність формує світоглядні установки соціуму, бачення людьми свого майбутнього, їх одвічні прагнення до гармонії та досконалості суспільних взаємовідносин, а також допомагає всебічно осмислити сенс і зміст сучасних процесів державо- та правотворення. Виокремлено чотири критерії справедливості у правовому вимірі: 1) рівність; 2) відмінність; 3) ідеї гуманізму; 4) системність.
Розкрито феномен справедливості як правової цінності та відзначено її динамічність і відносну сталість критеріїв її дефініції у правовому вимірі, що зумовлено реальними змінами політичного життя соціуму, правової матерії, економіки тощо. Природно, що всі еволюційні та трансформаційні процеси всередині суспільства істотно впливають на загальне уявлення на справедливість чи несправедливість, а також на критерії їх оцінювання. Тобто розуміння справедливості передбачає конкретний історичний, соціокультурний та політико-правовий контекст і залежить від суспільного буття, що невпинно змінюється.
Зроблено висновок, що у цілісній системі правових цінностей справедливість займає визначальне місце. Вона відображає практичний аспект реалізації права як ефективного регулятора суспільних відносин, засобу із потужним людинотворчим потенціалом. Через правові засоби, правові інститути справедливість втілює високе призначення права, його гуманістичну природу.
1. Подковенко Т. (2016). Справедливість у системі цінностей права. Актуальні проблеми правознавства. Вип. 4 (8). С. 10–14.
2. Ролз Д. (2001). Теорія справедливості. Д. Ролз. Пер. О. Мокровольський. Київ: Видавництво Соломії Павличко “Основи”. 822 с.
3. Радбрух Ґ. (2006). Філософія права. Пер. з нім. Є. Причепій, В. Приходько. Київ: Тандем. 240 с.
4. Чорнописька В. (2020). Проблема дефініції “правових цінностей” у сучасному науковому дискурсі. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: Юридичні науки. Т. 7. № 1. С. 89–97.
5. Юридична енциклопедія (1998): в 6 т. Редколегія: Ю. С. Шемшученко (голова рекол.) та ін. Київ: Українська енциклопедія. Т. 5: П-С. 2003. 736 с.
6. Скоромний А. (2020). Справедливість у правовому вимірі. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. № 1. С. 119–124.
7. Декларація соціального прогресу та розвитку ООН від 11 грудня 1969 року. База даних “Законодавство України” / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_116 (дата звернення: 25.05.2024 р.).
8. Левкулич В. (2019). Справедливість в ієрархії аксіологічних пріоритетів права. Право та державне управління. № 3. С. 27−32.
9. Бандура О. Справедливість та її роль у системі цінностей права. URL: http://smtp.pgp-journal.kiev.ua/archive/2012/11/05.pdf (дата звернення: 22.02.2024).