1. SMEU
  2. Всі випуски
  3. Випуск 2, Номер 2, 2020
  4. Генезис поняття «гармонійний розвиток суб’єктів господарювання»

Генезис поняття «гармонійний розвиток суб’єктів господарювання»

SMEU.
2020;
Випуск 2, Номер 2
: сс. 154 - 168
https://doi.org/10.23939/smeu2020.02.154
Автори:
  1. В. Харчук
1
Національний університет "Львівська політехніка"

Розглянуто міжнародні та вітчизняні підходи до перекладу та трактування понять «sustainable development» та «business sustainability». На основі систематизації підходів українських науковців до трактування «sustainable development», здійснено порівняльний аналіз пропонованих трактувань. Обґрунтовано доцільність впровадження категорії «гармонійний розвиток» коли мова йде про адаптацію концепції «sustainable development» на рівні суб’єктів господарювання та запропоновано авторське визначення даної категорії.

сталий розвиток
гармонійний розвиток суб’єктів господарювання
гармонійний розвиток суб’єктів господарювання
  1. The Most Sustainable Companies In 2019. Retrieved from: https://www.forbes.com/sites/karstenstrauss/2019/01/22/the-most-sustaina... (Accessed: 21 August 2020).
  2. World Business Council for Sustainable Development (WBCSD). Retrieved from: https://www.wbcsd.org (Accessed: 21 August 2020).
  3. Schaltegger, S. (2011). Sustainability as a driver for corporate economic success. Society and Economy, 33, 15-28. doi:10.1556/SocEc.33.2011.1.4.
  4. United Nations (1992). United Nations Conference on Environment & Development. Retrieved from: https://sustainabledevelopment.un.org/content/documents/Agenda21.pdf (Accessed: 06 April 2020).
  5. Azapagic, A. (2003). Systems Approach to Corporate Sustainability: A General Management Framework. Process Safety and Environmental Protection. 81. 303–316. doi: 10.1205/095758203770224342.
  6. Bruntland, G.H. (1987) Our Common Future: The World Commission on Environment and Development; Oxford University Press: Oxford, UK.
  7. Bansal, P. (2005). Evolving sustainability: a longitudinal study of corporate sustainable development. Strategic Management Journal. 26, 197-218. Journal of Leadership, Accountability and Ethics. Vol. 10(1). 58 — 75.
  8. Elkington, J. (1994). Towards the Sustainable Corporation: Win-Win-Win Business Strategies for Sustainable Development. California Management Review, 36(2), 90–100. doi.org/10.2307/41165746.
  9. Elkington, J. B. (1997) Cannibals With Forks: The Triple Bottom Line of 21st Century Business. Oxford: Capstone Publishing.
  10. Elkington, J. B. (1999) Triple bottom-line reporting: Looking for balance. Australian CPA; Mar 1999. 18-21.
  11. Elkington, J. B. (2001) The Chrysalis Economy: How Citizen CEOs and Corporations Can Fuse Values and Value Creation. Oxford: Capstone/John Wiley & Sons.
  12. Elkington, J. B. (2006) Governance for Sustainability. Corporate Goverance: An international review. Volume 14, № 6, Blackwell Publishing Ltd. 522-529. 
  13. United Nations (1992). United Nations Conference on Environment & Development, Retrieved from: https://sustainabledevelopment.un.org/content/documents/Agenda21.pdf (Accessed: 06 April 2020).
  14. European Commission, 2010. Europe 2020: A strategy for smart, sustainable and inclusive growth. Retrieved from: https://www.eea.europa.eu/policy-documents/com-2010-2020-europe-2020 (Accessed: 06 April 2020).
  15. Ferro, C., Padin, C., Høgevold, N., Svensson, G., & Sosa Varela, J. C. (2019). Validating and expanding a framework of a triple bottom line dominant logic for business sustainability through time and across contexts. The Journal of Business & Industrial Marketing, 34(1), 95-116. doi: http://dx.doi.org.ezproxy.kingston.ac.uk/10.1108/JBIM-07-2017-0181.
  16. Svensson, G. and Wagner, B. (2012a). Business sustainability and e-footprints on earth’s life and ecosystems — generic models, European Business Review,Vol.24, No.6, 543-552.
  17. Epstein, M.J. and Widener, S.K. (2010). Identification and use of sustainable performance measures in decisionmaking, Journal of Corporate Citizenship, Vol. 40 No. 1, 43-73.
  18. Dyllick, T., & Muff, K. (2016). Clarifying the meaning of sustainable business: Introducing a typology from business-as-usual to true business sustainability. Organization & Environment, 29(2), 156. doi:http://dx.doi.org.ezproxy.kingston.ac.uk/10.1177/1086026615575176.
  19. Артеменко В.Б. (2006). Індикатори стійкого соціально-економічного розвитку регіонів. Регіональна економіка. № 2., 90-97.
  20. Білорус О. Г. та Мацейко Ю.М. (2005). Глобальна перспектива і сталий розвиток : (Системні маркетол. дослідж.). К.: МАУП, 492.
  21. Єфремов О.(2008). Сталий чи гармонійний ( з екосистемою) розвиток — чому віддати перевагу? Економіка України. № 2., 85-90.
  22. Загорський В.С. (2018). Концептуальні основи формування системи управління сталим розвитком еколого-економічних систем: монографія. Львів: ЛРІДУ НАДУ, 336 с. —ISBN 978-617-644-042-0.
  23. Каминський П. Д. Удосконалення механізму сталого розвитку промислового підприємства в умовах нестабільної кон’юнктури: автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.01 / П.Д. Каминський ; Донец. держ. ун-т економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського. − Донецьк, 2004. — 22с.
  24. Кармазін В.А, Огієнко Ю.М.(2010). Стабільний розвиток економіки — запорука технолонічного прориву України. Економічний вісник НТУУ "КПІ«№ 7, 2010. с.33-36.
  25. Лопатинський Ю.М., Тодорюк С.І. (2015). Детермінанти сталого розвитку аграрних підприємств: монографія. Чернівці: Чернівецький нац. ун-т., 220 с.
  26. Мельник Л. Г. (2005). Основи стійкого розвитку: Посібник для перепідготовки фахівців. — Суми : Університетська книга.
  27. Мірошниченко О.В., Мурашко І.С. (2014). Ресурсозбереження серед принципів забезпечення стійкого розвитку підприємства. [Електронний ресурс] // Економіка: реалії часу. Науковий журнал. № 2 (12), 58-62. — Режим доступу до журн.: http://economics.opu.ua/files/archive/2014/n2.html.
  28. Трегобчук В. (2002). Концепція сталого розвитку для України. Вісник НАН України. № 2., 31–41. 
  29. Шевчук В. Я. (2006). Макроекономічні проблеми сталого розвитку. К.: Геопринт, 200.
  30. Кузьміна О.С. (2015). Аналіз підходів до трактування поняття «сталий розвиток підприємства». Вісник Хмельницького національного університету, № 5, Т. 1, 13 — 21.
  31. Довгань Л.Є. та Сімченко Н.О. (2008). Сучасні аспекти сталого розвитку машинобудівних підприємств. Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі: проблеми теорії та практики, № 3, 71 — 83.
  32. Кирич Н. Б. (2003). Від стабілізації суспільного виробництва — до сталого розвитку суспільства: монографія. Тернопіль : ТДТУ ім. І. Пулюя, 203 .
  33. Кирич Н. Б., Мельник Л.М., Погайдак О. Б.(2015).Сталий розвиток суб’єктів господарювання:сутність та фактори впливу (Європейські акценти). ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ, № 2., 151 — 155.
  34. Шандова Н.В. (2015).Управління стійким розвитком підприємств машинобудування: Методологічні підходи. Дисертація а здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 — Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). 40.
  35. Васильчук І. П. (2012). Оцінка діяльності корпорацій в контексті сталого розвитку. Вісник соціально-економічних досліджень. Вип. 2, 39–44. 
  36. Данилишин Б.М. (2010). Соціальна безпека — підґрунтя сталого розвитку. Вісник Національної академії наук України. № 1, 20 — 28: Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnanu_2010_1_3.
  37. Сизоненко О.А. Механізм забезпечення сталого розвитку в системі управління металургійним підприємством : автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.00.04 / О.А. Сизоненко ; Класич. приват. ун-т. − Запоріжжя, 2009. − 20 .
  38. Сталинська О. В. (2011). Обґрунтування необхідності управління промисловими підприємствами на основі принципів сталого розвитку. Економічний вісник Національного гірничого університету. № 4, 114–119.
  39. Борщук Є.М. (2005). Концепція стійкого розвитку і проблеми переходу на еколого-економічну модель господарювання. Науковий вісник НЛТУ України. Вип.15.6, 160-165.
  40. Мірошниченко О.В., Мурашко І.С. (2014). Ресурсозбереження серед принципів забезпечення стійкого розвитку підприємства. [Електронний ресурс] // Економіка: реалії часу. Науковий журнал. № 2 (12), 58-62. — Режим доступу до журн.: http://economics.opu.ua/files/archive/2014/n2.html.
  41. Кармазін В.А, Огієнко Ю.М.(2010). Стабільний розвиток економіки — запорука технологічного прориву України. Економічний вісник НТУУ "КПІ"№ 7, 33-36.
  42. Longman Dictionary. [Online resource]. — Available at: https://www.ldoceonline.com/dictionary.
  43. Масловська Л.Ц. (2003). Сталий розвиток продуктивних сил регіонів: теорія, методологія, практика: Монографія. — К.: Київ. нац. торг,- екон. ун-т, 366 .
  44. Landrum, N. E., & Ohsowski, B. (2018). Identifying worldviews on corporate sustainability: A content analysis of corporate sustainability reports. Business Strategy and the Environment, 27(1), 128-151. Retrieved from: doi:http://dx.doi.org.ezproxy.kingston.ac.uk/10.1002/bse.1989.
  45. Nawaz, Sania. (2016). Extensive Literature Review to Investigate the Dimensions of Business Sustainability. International Journal of Operations and Quantitative Management. 273 — 302. Retrieved from: https://www.researchgate.net/publication/307864633_Extensive_Literature_... of_Business_Sustainability.
  46. Payne, D. M. and Raiborn, C. A. (2001). Sustainable Development: The Ethics Support the Economics. In: Journal of Business Ethics, Vol. 32, 2, 157-168. 
  47. Сморжанюк Т.П. (2013). Сталий розвиток в умовах глобалізації та його складові. Економічні інновації: Зб. наук. пр. — Одеса: ІПРЕЕД НАН України, Вип. 53, 253-260. Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71935.