істина

 У антиномійній теорії значне місце відводиться  антропологічним особливостям людини. Таке твердження має місце тому, що людна у праві часто, навіть інколи беззаперечно, зосереджується на тому, що основним для неї є тілесна природа існування. Тоді вся увага  звертається до того, що тілесна поведінка вирішує праведність чи не праведність життя і у цій теорії шукають антиномії, щодо онтологічного результату не приводить.

Чому виникає такий стан?

Український переклад Віталія Мудракова за виданням: Stefan, P. (2018). Sehen lernen. Nietzsche, Tramp und die neusten Medien. In Kotzur, M. (Hrsg). Wenn Argumente scheitern. Aufklärung in Zeiten des Populismus, 33-52. Münster: Mentis.

Лист Анрі Берґсона до Рихарда Кронера написаний у листопаді 1910 року. Перекладений українською мовою вперше. У листі Берґсон проливає яскраве світло на крихітні й зазвичай непомітні, але вельми важливі деталі, свого вчення про істину та концепти, зокрема концептотворення.

Вперше перекладено лист Анрі Берґсона до Рихарда Кронера, в якому французький філософ розкриває суть концептотворення.

Розглянуто актуальні питання методології пізнання наукових теорій. Досліджено наукові теорії сучасного правознавства, їх структуру. Обґрунтовано розвиток право- знавчих теорій у загальній структурі наукових теорій. Звернено увагу на організацію правознавства як науки. Розглянуто проблему вартісної свободи науки, яка нас цікавитиме з різних аспектів і стосуватиметься. Автор стверджує, що кожна наука корис- тується інструментарієм логіки. Отож загальна наукова теорія намагається відповісти на важливий аспект запитання “що таке наука?”.

У рецензованій монографії йдеться про людину як розумну та свідому істоту, про її знання та цінності, свободу та свідомість, які є проявами прагнення людиною буття. Основний спосіб буття людини у світі – це буття особистістю. Сьогодні існує небезпека нівелювання особистісного початку людського буття, коли науки про людину все більше натуралізуються, нейролізуються та комп’ютеризуються. Така нівеляція веде до пост-гуманізму та пост-людства. Це з одного боку. З іншого боку, істина також є одним із визначників буття особистістю. Істина облагороджує особистість.

У статті про диво автор коротко розглядає історію філософії дива, в якій диво постає  як прояв значення буття та істини в явленості даного світу. Автор також з’ясовує етимологію слова «диво» й доходить висновку, що диво пов’язане з дієсловом дивитися, здатністю людини сприймати нове та небачене у старому та побаченому. Автор виділяє такі тлумачення дива, як гносеологічно-епістемологічне, онтологічне та теологічне.

Розкрито питання становлення категорії поетичного образу в архітектурно- предметному середовищі.