Карпати

Густина теплового потоку змінюється від 35-40 мВт/м2 в південно-західній частині Східно-Європейського кратону і Передкарпатському прогині до 50-60 мВт/м2 в Зовнішніх Карпатах і до 80-120 мВт/м2 в Панонському басейні. Декілька рівнів теплового поля відображають головні етапи тектонічного розвитку і особливості структури літосфери. Аномалії високих теплових потоків обумовлені кайнозойськими геодинамічними процесами, зв’язаними з колізією між Європейською плитою і мікроплитою Алькапа.

Запропонована модель геологічного розвитку Українських Карпат з точки зору терейнового аналізу та з врахуванням нових геологічних матеріалів, одержаних при геолого-картувальних роботах.

Розглянуто тектонічні одиниці Карпат з позицій терейнового аналізу. Покриви Флішових Карпат та Самбірська моласова одиниця інтерпретуються як давня акреційна призма. Ріст призми був зумовлений альпійською субдукцією фундаменту Карпатського флішового басейну під терейни АЛКАПА та Тисію-Дакію. У крейдово-палеогеновий час перед фронтом Тисії-Дакії формувалась Передмармароська флішова призма, а у форланді АЛКАПА – Пієнінсько- Магурська-Дуклянська призма.

Розглянуто тектонічні одиниці Карпат з точки зору терейнового аналізу. Карпатський ороген складений трьома головними елементами: мікроконтинентальними терейнами, сутурами і флішово-моласовою акреційною призмою. У регіоні розташовані два основні терейни: північний АЛКАПА та південний Тисія-Дакія. Сутури (Примармароська, П’єнінська зона та ін.), які маркують давні океанічні басейни, обмежують ці терейни. Флішові Карпати інтерпретуються як крейдово-неогенова акреційна призма.

Мета. Метою роботи є виявлення структурних форм латерального витискання у західній частині Українських Карпат і розроблення попередньої концептуальної моделі їх утворення. Методика. Застосовувались методи геологічного картування та структурний аналіз. Важливу роль, особливо для діагностики зсувних зон, відігравали аналіз прирозривних складок, інших деформацій (зокрема меланжів), реставрація стандартним методом полів напружень за спряженими тріщинами, дешифрування космознімків.

Карпатська аномалія електропровідності (КАЕ) простежена шляхом побудови та аналізу векторів індукції: оцінена максимально можлива глибина залягання (20-25 км) і інтегральна провідність (порядку 108 См×м). Істинна глибина визначається методами зондування: МТЗ над віссю КАЕ виконано тільки на двох ділянках, на яких властивості КАЕ виявилися різними. Електрична астеносфера в Паннонському басейні починається на меншій глибині (50-100 км), ніж на платформах (100-250 км), але результати неточні, подекуди суперечливі.

Узагальнено дані з історії геологічного розвитку південно-східної ділянки зони зчленування Волино-Подільської плити і Передкарпатського прогину. Описано основні структурно-тектонічні елементи, які формувались на різних етапах розвитку цього району. Проаналізовано геодинамічні фактори утворення пасток вуглеводнів і виділено головні перспективні ділянки.

У статті розглянуто методи і способи цифрового моделювання рельєфу. Побудовано векторні і растрові цифрові моделі рельефу  гірського Карпатського регіону курорту Східниця в програмах Surfer і ГІСПанорама. Зроблено порівняльний опис ЦМР і практичні рекомендації щодо їх застосування.