розум

У статті досліджується метафілософська проблема суб’єктів філософування. Залучається трансцендентальний аргумент для відповіді на питання, що уможливлює різноманітність способів філософування. На основі реконструйованої кантівської моделі розуму розроблена концептуальна модель типів суб’єктів філософування. На основі цієї моделі, у статті обговорюються маргінальні та провідні типи суб'єктів філософування. До перших відносяться епігони та скептики, до других – догматичні метафізики, наукові раціоналісти, релятивісти та критичні раціоналісти.

Стаття присвячена визнанням неможливості зникнення феномену релігійності у суспільстві та  очевидним фактам  впливу релігії на процеси становлення й розвитку права.  

Аналіз багатьох історичних джерел дає переконливо твердити, що саме релігія є насправді духовною колискою права. 

Стаття присвячена визнанням неможливості зникнення феномену релігійності у суспільстві та очевидним фактам впливу релігії на процеси становлення й розвитку права. Аналіз багатьох історичних джерел дає переконливо твердити, що саме релігія є насправді духовною колискою права.
Обгунтовано, що для ініціювання правового спілкування необхідн три речі: знання права (інтелектуальний елемент), діяльність (вольовий елемент), і – поза сумнівом – свідомість (духовний елемент). Зрештою, тільки духовне ідентифікує два перші.

У статті автор аналізує бачення взаємодії серця та розуму відомого українського філософа і педагога Памфіла Юркевича. Автор статті стверджує, що Памфіл Юркевич є творцем аксіосфери, яка відповідала тодішнім європейським стандартам співжиття та є актуальною тепер.Автор наголошує на ціннісній складовій філософської рефлексії Памфіла Юркевича і важливості концепту душі, як носія ціннісних основ розвитку духовності людини у суспільстві. Концепт душі тлумачиться як взаємодія серця та розуму.