законодавство

У статті розглянуто питання, пов’язані з адміністративно-правовим захистом культурної спадщини України в сучасних умовах.

Корупція є соціально-політичним явищем, яке зумовлене недосконалістю функціонування державних і суспільних інститутів. Це негативне явище проникає в усі сфери життя суспільства і здійснює негативний вплив на розвиток економічного, соціального і політичного життя в країні, є загрозою для національної безпеки та державності, несумісне з принципами демократичного, правового і соціального устрою. Необхідність безкомпромісної боротьби з корупцією в демократичній, правовій державі не потребує доведення.

В статті, на підставі аналізу змісту законодавчих актів, що регулюють порядок і умови здійснення громадського контролю за процесом виконання – відбування кримінальних покарань в Україні, визначено існуючі у зв’язку з цим правові прогалини та колізії, а також розроблені науково обґрунтовані заходи щодо їх усунення.

У статті позначено необхідність об’єктивації категорії «інформація» та налагодження правової бази для її регулювання, розглянуті існуючі нормативно-правові акти, що регулюють інформацію. 

Відзначено необхідність розгляду як об’єкт цивільного права лише тієї інформації, що є результатом людської діяльності. 

Поставлено проблемне питання про віднесення інформації до об’єктів цивільного права, для відповіді на це питання проаналізовано ознаки об’єкта цивільного права, виведені вченими-цивілістами. 

Аргументовано, що діючі правові норми тісно пов'язані і є послідовними, тобто набувають властивість узгодженості, яке законодавчо вводиться в закон. Встановлено, що позитивне право - це не що інше, як система правових норм, що діють в суспільстві. Законодавчий орган при встановленні нових правових норм обов'язково координує їх з уже діючими. Незалежно від цього, ізольовані від інших аналогічних правових норм єдиного порядку, правові норми не можуть бути реалізовані поза системою регулювання, і їх внутрішній потенціал не буде затребуваний.

Метою дослідження є розкрити особливості юридичної техніки підзаконної правотворчості. Використані, перш за все, принципи і прийоми формально-логічної методології. Широке застосування отримали елементи структурно-функціонального підходу. Так, виявлення міжгалузевих зв’язків у підзаконній правотворчості побудоване на функціональній природі права в цілому і регулятивних засобах підзаконних нормативно-правових актів зокрема.

Здійснено порівняльний аналіз концептуальних засад правового статусу адвоката в Україні та зарубіжний країнах. Особлива увага приділяється дослідженню незалежності адвоката як основоположної умови здійснення адвокатської діяльності. На основі аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства про адвокатуру, науково-теоретичних робіт, матеріалів судової практики, міжнародних стандартів адвокатської професії розкривається сутність структурних елементів правового статусу адвоката (професійні права та обов’язки, гарантії адвокатської діяльності та відповідальність адвоката).

Медіа національних меншин сприяють дотриманню принципів громадянського суспільства і укріпленню толерантності та стабільності в українському поліетнічному суспільстві. Тому їх дослідження і стало метою даної статті. Для цього застосовувалися загальнонаукові та специфічні методи наукового дослідження. Ключовим методом став порівняльно-критичний аналіз діяльності громадських організацій та медіа національних меншин на Прикарпатті.

Стаття присвячена висвітленню одного з найважливіших конституційних прав людини – права на інформацію, реалізація якого необхідна для забезпечення основних умов життєдіяльності людини.
Метою статті є аналіз нормативного забезпечення права на інформацію в Україні та формулювання пропозицій щодо його вдосконалення.
Під час дослідження використано загальнонаукові (функціональний, аксіологічний, порівняльний, логічні тощо) та спеціально-юридичні методи (тлумачення юридичних норм, функціонально-правовий, порівняльно-правовий та ін.).

Проблема наркоманії є глобальною для суспільства, оскільки за сутнісною ознакою є більше соціально-економічна, ніж медичнно-правова, що потребує боротьби не з наркоманами, а саме з наркоманією як із явищем.