Стаття присвячена проблемі визначення особливостей адміністративно-правового статусу судових органів як суб’єктів захисту права громадян на безпечне для життя та здоров’я довкілля в Україні.
Особливу увагу присвячено визначенню особливостей цільового, структурно-організаційного та компетенційного блоків такого статусу.
Розглянуто наукові і нормативно-правові підходи до визначення поняття “суб’єкт адміністративного судочинства”, вивчено класифікацію суб’єктів в адміністративному судочинстві. Правовий статус суб’єктів адміністративного судочинства залежить безпосередньо від його законодавчого визначення, але його реалізація пов’язана із активною чи пасивною формами виконання функцій сторін та інших процесуальних учасників судового розгляду справ.
Проаналізовано законодавче закріплення функції представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді у країнах СНД та Євросоюзу. Розглянуто зміни підстав і порядку здійснення прокурором представницької діяльності згідно із Законом України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року.
Розглянуто питання розвитку адміністративного судочинства, його мету та принципи. Процес, який здійснюється адміністративним судом, набуває значення адміністративного судочинства. Якщо мета адміністративного судочинства являє собою уявну модель бажаного результату – те, до чого прагнуть суб’єкти судового процесу, то під метою адміністративного судочинства слід розуміти захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, забезпечення законності та справедливості при здійсненні правосуддя.