У статті розглядається, раніше мало висвітлена тенденція розвитку сакральної архітектури Галичини межі ХХ – ХХІ століть, пов’язана із інтерпретацією образів константинопольської архітектури періоду раннього середньовіччя. Наводяться ідеологічні та ідентифікаційні підстави даної тенденції, наводяться та аналізуються приклади ряду споруд.
В статті йдеться про культурні процеси, які визначили характер тенденцій у малярстві Галичини останньої третини XІX століття, а також визрівання і остаточне утвердження в українському живописі основних жанрів – побутового, портретного, пейзажного, історичного та зародження інших жанрів: батального, анімалістичного, натюрморту.
Досліджено передісторію та мотиви започаткування капеланської служби в 14-й добровольчій дивізії військ СС “Галичина” в роки Другої світової війни та проаналізував військову підготовку капеланського корпусу дивізії. Висвітлено статус українських капеланів у військах СС та визначено їх кількість. Крім цього, окрему увагу приділено аналізу результатів діяльності капеланів та їх ролі у дивізії.
Досліджено зовнішні просторово-композиційні властивості будівель залізничних вокзалів різного часу на території історичних Галичини і Тиролю. Виявляються спільні ознаки і тенденції їхнього формування під впливом ідеологічних та політичних чинників.
Розглянуто адвокатську діяльність С. Голубовича на початку ХХ ст. З’ясовано його роль у відомих тогочасних політичних судових процесах, які відображали загострення суперечностей між українцями та поляками Східної Галичини. Проаналізовано промови адвоката під час розгляду політичних справ Мирослава Січинського (1908), чернихівських селян (1908), українських студентів Львівського університету (1911).
Висвітлено громадську, науково-педагогічну, архітектурно-будівельну та підприємницьку спадщину Івана Левинського, яка мала видатні наслідки для розвитку Львова як прогресивного європейського міста і зробила великий вплив на розвиток Галичини, національної культури та економіки України. З’ясовано, що І.
Проаналізовано науково-історичну спадщину М. Лозинського про процеси, що відбувались в Україні під час національно-визвольних змагань. Вказано, що основними напрямами наукових досліджень М. Лозинського була державно-правова та міжнародно-правова проблематика.
Проаналізовано складні взаємини між українцями та поляками у Галичині наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. Показано ставлення християнських суспільників щодо польського питання упродовж 1896–1914 рр. Досліджено методи вирішення міжнаціональних суперечностей партійними діячами, їх ставлення щодо польського питання. З’ясовано, що їхня позиція була толерантною та поміркованою щодо ставлення до поляків.