Стаття присвячена окресленню загальних тенденцій формування архітектурної освіти на Архітектурному відділ Львівської політехніки у міжвоєнний період (1919–1939 рр.). На підставі методики історико-статистичного аналізу було розглянуто 21 навчальну програму Львівської політехніки, які були опубліковані у 1919–1939 рр.
Проаналізовано творчість двох архітекторів – Юліана Духовича та Зигмунта Маєрського, які розпочали свою творчу та педагогічну діяльність у міжвоєнний період у Львові, проте продовжили її вже після Другої світової війни у Польщі. Представлено їх творчість у міжвоєнний період у Львові, а також педагогічну діяльність у стінах Сілезької політехніки після Другої світової війни та проаналізовано практичні роботи. Показано, як їх довоєнний досвід та принципи модерністичної архітектури, характерні для львівської архітектурної школи, були використані та трансформовані у їхніх повоєнних
У статті досліджена архітектурна діяльність Сергія Прокоповича Тимошенка у міжвоєнний період. На основі виявлених авторами архівних джерел окреслено типологію об’єктів архітектора в регіоні, встановлено авторство щодо окремих житлових будинків та культових будівель, проаналізовано особливості творчого підходу до їх проектування.
У статті проаналізований розвиток сакральної архітектури Львова міжвоєнного часу. Приведені реалізовані та нереалізовані приклади римо-католицьких та греко-католицьких храмів. З’ясована роль сакрального будівництва у становленні ідеології польської державності та формуванні української національної ідеї.