Публічний простір і сила закону: Палац Правосуддя у Львові як уособлення ідеї правосуддя

2025;
: cc. 108 - 116

Цитування за ДСТУ:  Ковальчук В., Андрусяк І. (2025) Публічний простір і сила закону: Палац Правосуддя у Львові як уособлення ідеї правосуддя. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: "Юридичні науки". Том. 12, № 3 (47), С. 108-116. DOI: https://doi.org/10.23939/law2025.47.108

Citation APA: Vitalii Kovalchuk, Iryna Andrusyak (2025) Public Space and the Power of Law: the Palace of Justice in Lviv as an Embodiment of the Idea of Justice. Bulletin of Lviv Polytechnic National University. Series: Legal Sciences. Vol. 12, No 3 (47), pp. 108-116. DOI: https://doi.org/10.23939/law2025.47.108

1
Національний університет “Львівська політехніка”, Навчально-науковий інститут права, психології та інноваційної освіти
2
Національний університет “Львівська політехніка”, Навчально-науковий інститут права та психології

У статті здійснено міждисциплінарне дослідження архітектури Палацу Правосуддя у Львові як просторового втілення сили та легітимності правосуддя. Аналіз зосереджено на тому, як архітектурні та художні рішення будівлі формують символічне уявлення про право, державну владу та справедливість. Застосовано правничий підхід до інтерпретації матеріального середовища судової установи як комунікативного простору, що відображає і водночас формує правові смисли.

Особливу увагу приcвячено композиційній логіці будівлі, розташуванню зали судових засідань, скульптурному оздобленню фасаду, що репрезентують ідеї правопорядку, гідності та верховенства права. Розглянуто вплив імперської архітектурної спадщини на сучасне сприйняття інституції суду в Україні, зокрема в контексті історичної пам’яті, політичної естетики та запиту на справедливість у демократичному суспільстві.

Будівля Палацу Правосуддя у Львові аналізується як зразок імперської архітектурної політики кінця ХІХ століття, що прагнула наділити установи публічного права візуальною переконливістю та ідеологічною стабільністю. Просторово-символічний аналіз суду як об’єкта культурної спадщини дає змогу виявити приховані смисли, які продовжують впливати на сприйняття судової влади в сучасному українському суспільстві.

У тексті порушуються питання тяглості правових і візуальних традицій, трансформації імперських кодів у постколоніальному контексті та викликів, які постають перед архітектурною репрезентацією права у демократичній державі. Такий підхід дає змогу розширити дискурс про право, долучивши до нього просторову і візуальну складову частину як важливий елемент легітимації та функціонування правових інституцій.

Стаття може зацікавити дослідників права, філософії, культурології, а також тих, хто вивчає символічний вимір державних інституцій.

1. Русевич Т. В. Мова архітектури – символи або стереотипи // Ахітектурний вісник КНУБА. 2013. Вип. 1. С. 126–134.

2. Сталін та Гітлер: знайди відмінності. URL: https://www.volynnews.com/messages/3045/ (Дата звернення: 10.04.2025).

3. Мистецтво України: Енциклопедія: в 5 т. Т. 1. А – В. К.: Українська енциклопедія, 1995. 400 с.

4. Історія українського мистецтва: у 5 т. Т. 1. Мистецтво первісної доби та стародавнього світу. К., 2008. 710 с.

5. Про забезпечення судів приміщеннями: розпорядження Президента України від 27.07.1996 № 208/96– рп. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/208/96-%D1%80%D0%BF (Дата звернення: 10.04.2025).

6. Про забезпечення діяльності судів: постанова Верховної Ради України від 24.02.1994 № 4019–ХІІ. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4019-12 (Дата звернення: 10.04.2025).

7. Про затвердження Програми забезпечення судів належними приміщеннями на 2002–2006 роки: постанова Кабінету Міністрів України від 21.06.2001 № 692. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/692-2001- %D0%BF (Дата звернення: 10.04.2025).

8. Про затвердження Державної програми забезпечення судів належними приміщеннями на 2006-2010 роки: постанова Кабінету Міністрів України від 4.07.2006 № 918. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/918- 2006-%D0%BF (Дата звернення: 10.04.2025). 

9. Архітектура Львова: Час і стилі. ХІІІ–ХХІ ст. / упоряд. і наук. ред. О. Бірюльов. Львів: Центр Європи, 2008. 720 с.

10. Чеховський І. Г. Прогулянка Чернівцями та Буковиною. Путівник. К.: Балтія-Друк, 2007. 268 с.

11. Ілюстрованый калєндарь товариства “Просвѣта” на рôкъ звычайный 1885 / зложивъ и впорядкувавъ Василь Лукичь. Рочкикъ осьмый. У Львовѣ, 1884. ХХХVІ, [58], 134, [30] с.

12. Ілюстрований калєндар товариства “Просьвіта” на рік звичайний 1899. Річник ХХІІ. У Львові, 1899. VІІ, [25], 204, [51] с.

13. Качор І., Качор Л. Львів крізь віки. Львів: Центр Європи, 2004. 240 с.

14. Горак Р. Ранні мандрівки Бойківщиною Івана Франка в його творчості та епістолярії // Етнос і культура. 2005–2006. № 2–3. С. 5–15.

15. Бірюльов Ю. Захаревичі: Творці столичного Львова. Львів: Центр Європи, 2010. 336 с.

16. Мельник І., Масик Р. Пам’ятники та меморіальні таблиці міста Львова. Львів: Апріорі, 2012. 320 с.

17. Львів. Туристичний путівник / заг. редакція А. Рудницкого. Наукова редакція, авторське упоряд. та макетування Ю. Бірюльова. Львів: Центр Європи, 1999. 548 с.

18. Чайківська М. Ті, що законно захищають людей від закону: судові процеси над членами УВО. URL: https://photo-lviv.in.ua/ti-scho-zakonno-zahyschayut-lyudej-vid-zakonu-s... (Дата звернення: 10.04.2025).

19. Бірчак В. Убити одного, щоб врятувати мільйони. Атентат Миколи Лемика. URL: https://www.istpravda.com.ua/articles/2018/10/21/153118/ (Дата звернення: 10.04.2025).