замок

У статті вперше застосовано методику комплексного історико-містобудівного
аналізу по відношенню до сформованих за часи Великого князівства Литовського оборонних
комплексів міста Вінниці. Автор співставляє літописні та актові джерела, історичну
картографію та результати сучасних натурних досліджень для встановлення місць
розташування давніх замкових та міських оборонних споруд. Доводиться теза про
утворення первинної урбаністичної структури Вінниці саме за литовську добу за

У статті розкрито історію становлення реставраційної діяльності на
прикладі реставрації замкових руїн в Україні та Європі в період ХІХ-ХХІ ст. Як
приклад розглянуто замки у Вудстоці (Англія), Вільнюсі, Тракаї (Литва),
Гайдельберзі (Німеччина), Варшаві, Іновлодзі (Польща), П'єрфоні (Франція),
Олеську та Острозі (Україна). Проаналізовано позиції щодо реставрації пам'яток
архітектури ряду науковців: Ежена Віолле-ле-Дюка, Алоїза Ріґля, Камілло Бойта
та Яна Захватовича.

Замок у Ягільниці один з зразків бастіонних укріплень на території України, де
до сьогодні у частині периметру збережений кам'яний ескарп. Метою дослідження є
узагальнення відомостей стосовно ґенези укріплень та визначення типу оборонних
споруд замку у Ягільниці. У результаті проведеного дослідження з'ясовано, що у
Ягільниці реалізовано тип укріплень, який пропонований в трактатах з мілітарної
архітектури починаючи з середини ХVІ – початку ХVІI ст. і базований на поєднанні

У даній статті пропонується до огляду практичний досвід ревіталізації
замкових руїн Європи на прикладі замків у Англії (Беленсов Хол, Сендсфут), Шотландії
(Уркхарт), Італії (Дольчеаква, Зігмундскрон), Німеччині (Морітцбург), Польщі
(Мальборк). При аналізі замкових споруд акцентується на синтезі заходів щодо
збереження та відродження об’єктів: одночасне застосування реконструкції та
пристосування, консервації та музеєфікації, реставрації та відбудови. Європейський
досвід показує, що оживлення занедбаних та забутих пам’яток архітектури, зокрема

Автори статті фокусують увагу на урбаністичній діяльності князів Збаразьких старшої гілки, чия діяльність у хронологічних межах дослідження (кін. XVI-I тр. XVII ст.) розгорнулась на Східному Поділлі, у віддаленні від своїх родових маєтків родини на Волині та у Великому Князівстві Литовському. Заклавши нову резиденцію Новий Збараж (с. Збараж Вінницької області), князі швидко почали укріплюватись на теренах Брацлавщини та Київщини, у XVII ст. їхні маєтки сягнули польсько-татарського степового прикордоння.

У статті описано Характер та фортифікаційний уклад середмість у містах Київщини XVІІ – кінця XVІІІ століть. Збройні війська Польщі, Туреччини, Швеції, Росії впродовж ХVІІ – кінця ХVІІІ століть розгортали в Україні численні фронти воєнних операцій. Відтак, у відповідь загрозам, середмістя та замки у містах починають покращувати: копають рови та насипають вали, бастіони, равеліни та влаштовують додаткові пастки. Підчас розбудови міст використовували природні оборонні чинники – вигнуті береги або гирла річок, які впливали на розмір та конфігурацію абрису середмість.

У статті описано нововіднайдені фрагменти поліхромних розписів на верхніх ярусах південно-східної башти замку в Поморянах. Розписи виявлено на зовнішній стіні башти. Поліхромні розписи збережені фрагментарно. Вони творили малярську декорацію тинькованих стін замку у двох верхніх рівнях башти. Датувати розписи можна орієнтовно XVII ст. Віднайдений фрагмент розпису на зовнішній північні стіні замку в Язлівці значно скромніший за розмірами, але багатший кольористично. Декорування зовнішніх стін замків поліхромними розписами є рідкістю в Україні.