Стаття присвячена аналізу кримінальних правопорушень проти волі, честі та гідності особи в контексті сучасного українського законодавства. Автор висвітлює, як історично трансформувалося правове регулювання вказаних категорій, що має значний вплив на тлумачення та застосування норм кримінального права в сучасних умовах.
У статті висвітлюються основні позиції за і проти легалізації евтаназії як права людини на смерть з різних поглядів – соціальної, релігійної, правової та морально-етичної. Україна, будучи демократичною державою, має виконувати міжнародні акти, які вона ратифікувала, а також звертати увагу на ті тенденції, які є в країнах Європи та світу, запозичуючи позитивний досвід цих країн. З другого ж боку, наша держава має також враховувати й власний історичний розвиток, традиції, які сформувалися в нашому суспільстві, в тому числі морально-етичну й релігійну складову частину.
В статті вказується, що честь та гідність особи виступають як важливий чинник і невід’ємна складова її конституційних прав і свобод. Починаючи з античності, у багатьох нормативно-правових актах: римському праві, Дигестах Юстініана, у законодавстві Київської Русі та інших європейських держав прослідковується прагнення шляхом законодавчої політики держави захистити права, честь та гідність в першу чергу привілейованих соціальних класів, а в подальшому і вільних людей.
Визначено особливості регулювання права осіб похилого віку на соціальний захист
на міжнародно-правовому рівні, охарактеризовано основні міжнародно-правові акти у
цій сфері. Серед міжнародно-правових актів, які мають значення для соціального
захисту осіб похилого віку, названо такі: загальна Декларація прав людини,
Європейська соціальна хартія, Міжнародний план дій з проблем старіння, прийнятий
Першою всесвітньою асамблеєю з проблем старіння у 1982 р., Принципи ООН стосовно