медіатор

Досліджено сутність і місце конфлікту в системі соціальних суперечностей, його види та функції. Актуалізовано затребуваність конфлікт-менеджменту, як нової компетенції майбутніх соціальних менеджерів в умовах війни. Конфліктологічна компетентність розглядається як складова соціально-психологічної і комунікативної компетентності, а також як окремий вид професійної компетентності. Доведено, що конфліктна компетентність є характеристикою обізнаності фахівця в конфлікті, її здатності ідентифікувати конфлікт, прогнозувати, попереджувати і вирішувати незалежно від способів їх формування.

У статті проаналізовано місце інституту сімейної медіації у врегулюванні сімейних правовідносин загалом, і сімейних спорів зокрема, обґрунтовано значення та ефективність запровадження цього інституту у правову систему України як альтернативи суду. З’ясовано, що сімейна медіація – це процес вирішення сімейних спорів мирним способом (шляхом порозуміння), в якому незалежна сторона (медіатор) сприяє налагоджує комунікацію між суб’єктами спору та допомагає прийняти зважені рішення, що задовольняє інтереси кожної сторони.

Стаття присвячена поняттю та правовому регулюванню інституту медіації в Україні. Автори зауважують, що на сьогодні медіація є oдними з найефективніших способів вирішення конфліктів, адже саме рішення прийняте за результатами переговорів чи взаємної згоди сторін відображають справжні інтереси сторін. Сучасна медіація є одним з методів позасудового неформального врегулювання спорів, таких як арбітраж, примирення, третейські суди, експертна оцінка.

У статті досліджено та проаналізовано сімейні конфлікти та важливість медіації як альтернативного способу їх вирішення. Розглянуто природу сімейних конфліктів, особливості сімейних відносин та важливість конструктивного розв'язання цього типу конфліктів. Визначено, що сімейна медіація дозволяє врахувати високу емоційність сімейних конфліктів і тому є дуже ефективною в заплутаних життєвих ситуаціях.

У статті проаналізовано принципи медіації як альтернативного способу захисту прав людини і громадянина вказані у Законі України «Про медіацію», розкрити їх взаємозв’язок й взаємообумовленість. Методика дослідження включає комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу та формулювання відповідних висновків. Під час дослідження використовувались методи наукового пізнання: термінологічний, логіко-семантичний, функціональний, системно-структурний, логіко-нормативний.

Розглянуто проблематику становлення та розвитку інституту медіації в Польщі, процес інституціалізації процесу медіації в Польщі з виокремленням та характеристикою окремих періодів. Запропоновано авторський підхід до періодизації цього процесу. Проаналізовано особливості функціонування інституту медіації в Польщі в сучасних умовах, зосереджено увагу на діяльності конкретних інституцій, які надають послуги з медіації, зокрема розглянуто діяльність Польського центру медіації, регіональних центрів з медіації.

Проаналізовано медіацію як альтернативний спосіб вирішення спорів у господарському судочинстві. Проаналізовано різні погляди науковців на визначення медіації та
правовий статус медіатора. З’ясовано проблеми правового забезпечення в Україні цієї позасудової процедури врегулювання господарських спорів та з урахуванням зарубіжного досвіду обґрунтовано шляхи їх подолання.