неповнолітній

У статті здійснено ґрунтовне дослідження теоретичних та прикладних засад залу-чення спеціалістів до проведення слідчих (розшукових) дій, із особливим акцентом на тактико-психологічних особливостях допиту. Автор аналізує правову природу взаємодії слідчого та спеціаліста, розглядаючи її як складну систему, що базується на синергії імпе-ративних норм Кримінального процесуального кодексу України та дискреційних повно-важень суб’єкта розслідування.

У статті визначено правові засади превенції девіантної поведінки неповнолітніх в умовах війни, зокрема схарактеризовано правовий механізм профілактики девіантної поведінки неповнолітніх, проаналізовано зв’язок соціальної депривації та девіантної поведінки у неповнолітніх, розкрито зміст, форми і методи правової роботи із соціально депривованими неповнолітніми особами. Виокремлено два види девіантної поведінки: зовнішню та внутрішню, що відрізняються своїми цілями.

Кримінологічний аналіз неповнолітніх, які отримують покарання без ізоляції від суспільства, є важливим аспектом дослідження сучасної кримінальної політики. Такий підхід спрямований на мінімізацію негативного впливу кримінальної відповідальності на неповнолітніх правопорушників і водночас забезпечення їхньої соціальної реабілітації.

Захист дітей від насильницьких кримінальних правопорушень, які посягають на життя, здоров’я, моральність та статеву недоторканність, є пріоритетним завданням національної без пеки, що об’єднує зусилля сім’ї, держави та цивільного товариства.

Насильство в сім’ї над неповнолітніми має характерні ознаки, пов’язані зі специфікою механізму вчинення кримінальних правопорушень, причин і умов, його детермінуючих, з особис тістю злочинців, особливостями поведінки потерпілого, що потребує обліку при розробці спеціаль них заходів попередження.

У статті досліджено організацію і тактику проведення та залучення спеціаліста для проведення допиту малолітніх осіб, які потерпіли від насильницьких злочинів. Мета залучення спеціаліста це допомога слідчому отримати достовірні показання, використовуючи ігри, казки та інші поведінкові методи.

Боротьба зі злочинністю неповнолітніх є одним із важливих напрямків діяльності органів досудового розслідування, прокуратури та суду. У цьому контексті Кримінальний процесуальний кодекс зобов'язує органи, які здійснюють кримінальне провадження щодо неповнолітніх, якомога детальніше з'ясовувати обставини, що стосуються характеристики таких неповнолітніх, а також виявляти причини та умови, що сприяли вчиненню ними кримінального(их) правопорушення(ь). 

На сьогодні злочинність серед неповнолітніх є дуже актуальною проблемою для багатьох країн світу та зокрема досить великою проблемою для українського суспільства на території нашої держави. Міжнародне співтовариство вкрай стурбоване даним питанням та здійснює численні заходи і затверджує нові правові акти задля вирішення даної проблеми. Тому Україні як державі, яка іде шляхом інтеграції у сучасне європейське суспільство та міжнародну спільноту, є вкрай необхідним переймати досвід у більш розвинених та гуманних сусідів.

Проведено кримінологічний аналіз діяльності суб’єктів індивідуальної профілак- тики корисливих злочинів неповнолітніх. Виокремлено ключові ознаки таких суб’єктів, наведено їх класифікацію. Розглянуто методи діяльності спеціальних суб’єктів індивіду- альної профілактики корисливих злочинів неповнолітніх. Наголошується на важли- вості використання методу переконання. Систематизовано форми діяльності суб’єктів індивідуальної профілактики корисливих злочинів неповнолітніх за особливостями наданих повноважень.

Досліджено об’єктивне вираження насильницьких злочинів щодо неповнолітніх, а
саме психологічний вплив та фізичні дії. Окрім того, автор аналізує поняття сім’я в
контексті кримінально-правової науки та практичного його застосування як терміну з
прив’язкою до неповнолітніх у законодавстві України. На підставі вивчення терміно-
логічного підходу до моделювання насильницької поведінки щодо неповнолітніх автор
також робить висновок про заміну тих чи інших термінів у межах кримінального права.

Розглядаються підходи різних учених до розуміння сутності поняття «особистість
злочинця». Оскільки одним з необхідних елементів кримінології є особистість злочинця,
то необхідно визначити поняття особистості неповнолітнього, що зловживає
наркотичними засобами, з’ясувати її сутнісну сторону, зумовлену також і тим, що
кримінологія вивчає не тільки тих, хто скоїв злочин, але і тих, чий спосіб життя,
спілкування, погляди, орієнтації ще тільки свідчать про таку можливість. Подано
власне визначення поняття особистості неповнолітнього – наркомана.