оборонні споруди

Стаття присвячена дослідженню п’ятикутних замків ранньомодерної Галичини, їх класифікації та порівняльному аналізу. Описано методологічні труднощі, пов’язані зі специфікою джерельної бази та браком предметних досліджень. Розглянуто збережені пам’ятки (Бережанський, Пнівський, Чортківський та Бродівський замки) з акцентом на їхнє розташування, конструктивні особливості та використані будівельні матеріали. Проаналізовано зв’язок між формою замків і тогочасною фортифікаційною теорією, зокрема вплив магічних та ідеологічних уявлень епохи.

У статті вперше вводяться в науковий обіг три архівні першоджерела, які зберігаються у Воєнному архіві Австрійського державного архіву у Відні (Österreichische Staatsarchiv. Kriegsarchiv. Wien): карта «Plan der demolirten Festung Stanislawow. Durchshnitle nach den Linien», 1812 р. (План знесеної фортеці Станіславова. Перетини по лініях) і два текстові документи – «Demolirung der Befestigung Stanislawow. Mineurs Detachement. Relation» 13.08.1812 р. (Демонтаж укріплень Станіславова. Гірничий загін. Реляція) та «Total Bericht.

Розглянуто властивості архітектурно-містобудівного творення середмістя у історичних містах Деражне і Деражня. З’ясовано, що у Деражне замок розташовувався в південній частині сьогоднішнього села, на клиновому виступі утвореному в місці впадіння струмка у річку Горинь. Середмістя стояло на північний схід від замку. Його територія мала ознаки регулярного прямокутника, а брами розташовувалися у західній та північній сторонах оборонного периметра.

У статті за результатами вивчення іконографічних, картографічних джерел та натурних обстежень розглядається структура, розпланувальні характеристики та система оборони інкастельованого комплексу Хрестовоздвиженського монастиря Скит Манявський, що був закладений як обитель православних монахів-пустельників у лісовому масиві передгір’я Карпат на землях села Маняви в Галицькому повіті Галицької землі Руського воєводства у період пізнього середньовіччя.

Розглянуто маловідомий монастир у Щеплотах. Виконано камеральні та натурні дослідження з гіпотетичною реконструкцією вигляду монастиря на час існування. Окреслено проблематику та шляхи збереження монастирища та реліктів оборонної системи.

Надійні оборонні споруди у XVII–XVIII на теренах Західної України були запорукою стабільного функціонування замку, міста чи монастиря. Монастирські комплекси активно домінували у просторі населених пунктів чи ландшафту. Обителі оо. бернардинів були одними з найчисленніших осередків серед орденів західного обряду на території дослідження та в силу різних чинників відігравали активну оборонну роль у системі захисту міст та навколишніх теренів. Оборонні споруди, окрім захисту, визначали територію об’єкта.

У статті на основі камеральних та натурних досліджень проведено аналіз ландшафтного та містобудівного розташування монастирів оо. Бернардинів, розкрито раніше невідомі факти про існування та функціонування окремих монастирських фортифікаційних елементів, визначено особливості оборонних споруд ордену.