У статті досліджується еволюція оборонних укріплень малих міст Волині на прикладі Дубна та Кременця. Аналізується процес переходу від дерев’яних фортифікацій до мурованих бастіонних систем, що відбувався під впливом змін у військовій стратегії, технологіях будівництва та політичній ситуації регіону. Значну увагу приділено особливостям містобудування, ролі фортифікацій у формуванні міських структур, а також їхній адаптації до природного ландшафту. У дослідженні розглядаються ключові етапи розвитку замків і укріплень Дубна та Кременця, зокрема їх первісне дерев’яне будівництво, посилення кам’яними мурами в період розквіту середньовічної оборонної архітектури та подальша трансформація в системи бастіонного типу. Наведено характеристику конструктивних особливостей цих фортифікацій та їхньої ролі у військових конфліктах XV–XVIII століть. Окремо висвітлено сучасний стан збереження Дубенського та Кременецького замків, їх значення для історико-культурної спадщини Волині та перспективи збереження. На основі історичних джерел, археологічних досліджень та аналізу архітектурних змін сформульовано висновки щодо основних тенденцій розвитку оборонних укріплень у регіоні. У статті використано результати попередніх наукових досліджень, зокрема праці Прищепи (2010), Ричкова (2012), Пшеничного (2017), які висвітлюють історію фортифікаційних споруд Волині, їхній архітектурний розвиток та військове значення. Ці роботи містять важливі відомості щодо структурних змін замків, їхніх стратегічних функцій та впливу європейських фортифікаційних тенденцій на локальні оборонні системи.