укріплення

У статті досліджується еволюція оборонних укріплень малих міст Волині на прикладі Дубна та Кременця. Аналізується процес переходу від дерев’яних фортифікацій до мурованих бастіонних систем, що відбувався під впливом змін у військовій стратегії, технологіях будівництва та політичній ситуації регіону. Значну увагу приділено особливостям містобудування, ролі фортифікацій у формуванні міських структур, а також їхній адаптації до природного ландшафту.

Об’єктом дослідження є комплекс монастиря кармелітів черевичкових з костелом Св. Леонарда у місті Львові. Монастирські будівлі почали зводити у першій половині XVII ст. (від 1624 р.) за проєктом італійського архітектора Амвросія Прихильного. Від самого початку монастир був оточений укріпленнями.

Львів є одним з міст в Україні, яке мало дуже розвинуту систему середньовічних укріплень. Ця система укріплень була збудована у XIII-XIV століттях, багато разів модернізувалася і служила до 18 століття. Проте сьогодні у Львові збереглися у формі архітектурних об’єктів лише малі залишки середньовічних укріплень середмістя – кілька фрагментів оборонної стіни та лише одна оборонна вежа, яка у 16 століття була перебудована у башту. Ці збережені об’єкти відносяться до т. зв.

Викладено останні результати дослідження літературних джерел та проведених авторами натурних обстежень території замку у Рогатині. Як відомо, м. Рогатин Івано-Франківської області належить до найстаріших міст Західної України. Ще в 1415 р. місто отримало магдебурзьке право, що дало потенціал для інтенсивнішого розвитку поселення. Планувальна структура міста зазнала певних трансформацій з плином часу, проте розташування основних об’єктів міста, таких як церкви, костели, ринкова площа, земляні фортифікації та замок, залишились незмінними.

Автори статті фокусують увагу на урбаністичній діяльності князів Збаразьких старшої гілки, чия діяльність у хронологічних межах дослідження (кін. XVI-I тр. XVII ст.) розгорнулась на Східному Поділлі, у віддаленні від своїх родових маєтків родини на Волині та у Великому Князівстві Литовському. Заклавши нову резиденцію Новий Збараж (с. Збараж Вінницької області), князі швидко почали укріплюватись на теренах Брацлавщини та Київщини, у XVII ст. їхні маєтки сягнули польсько-татарського степового прикордоння.

На українських прикордонних землях були запроваджені принципи ранньомодерного європейського урбанізму, який, насамперед, включав оборонний компонент у XVI–XVII століттях. Інвентарні документи та дослідження того часу свідчать про те, що наявність оборонних споруд навколо населених пунктів визначалася статусом міста, що дало привілеї та обов’язки захищати та зберігати укріплення міста та замку.