російсько-українська війна

У статті досліджується специфіка ядерного шантажу як інструменту зовнішньої політики росії в епоху пост-правди та загрози його застосування до України й міжнародної спільноти. Проаналізовано нормативну базу рф у ядерній сфері, зокрема новітні офіційні документи 2024-2025 років, які суттєво розширили перелік підстав для застосування тактичної ядерної зброї, що прямо суперечить міжнародним зобов’язанням СРСР/рф у рамках Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

У статті досліджується політика ядерного стримування НАТО в умовах російсько-української війни та змін безпекового середовища в Європі. Увага зосереджується на теоретичних засадах концепції стримування, її ключових принципах і механізмах реалізації у міжнародних відносинах. Розглядається сутність ядерного стримування як інструменту запобігання агресії, що ґрунтується на переконанні потенційного противника у неминучості неприйнятних втрат у разі нападу.

У статті аналізується військова підтримка США та європейських країн України. Відзначено, що до кінця 2024 р. внесок Сполучених Штатів та країн Європи у військову підтримку Києва був приблизно однаковим. При цьому дії Вашингтону ставали стимулом та водночас визначали для європейських партнерів України межі прийнятного для них ризику у відносинах з Москвою. З 2025 р. адміністрація президента Дональда Трампа почала віддавати пріоритет самостійним діям на міжнародній арені. Вона зменшила військову присутність США на європейському континенті та відмовилася від підтримки України власним коштом.

Здійснено аналіз функціонування та розвитку українського медіаринку у 2022 році у контексті світового медіабізнесу. Важливість дослідження саме цього року зумовлено головно двома чинниками: 1) воєнними подіями в Україні, яка геополітично знаходиться у центрі Європи; 2) тяглістю наслідків пандемії Сovid-19. Ці два чинники спричинилися до значних змін у фінансовій, політико-економічній структурі як світу, так і України. Як наслідок: зміна підходів до функціонування світових медіагігантів (запровадження інновацій і актуалізація пріоритетних напрямків розвитку у медіабізнесі).

В статті, на підставі теоретико-правового аналізу, узагальнюються особливості діяльності поліції як складової сектору безпеки та оборони в період російської агресії. 

З’ясовано ключові особливості реалізації проєктів у рамках “Постійно структурованої співпраці” (PESCO) та їх перспективи із врахуванням пандемії коронавірусу та того факту, що російсько-українська війна з 2014 року вийшла за рамки регіональної і торкнулась основ міжнародної та європейської безпеки. Проаналізовано Стратегічний огляд PESCO 2020 та вказівки для наступного етапу PESCO (2021-2025) щодо загальної мети, ключових цілей політики, процесів, а також стимулів для покращення виконання більш нагальних зобов'язань.

Стаття присвячена теоретико-правовій характеристиці сутності діяльності поліції у період її реформування та  виокремлення окремих позицій щодо її виконання службових обов’язків у загарбницькій російсько-українській війні. Проведений правовий аналіз основних умов та причин, відповідно до яких було загальмовано якісна реорганізація організаційно-правової сутності поліції.

       Хоча будь-яка війна є “продовженням політики іншими засобами” (К. фон Клаузевіц), російсько-українську війну проаналізовано з точки зору екзистенціалістської філософії як філософії криз людини. Російсько-українська війна актуалізує забуті екзистенціалістські ідеї вибору, ситуації, свободи, обов’язку, відповідальності в контексті індивідуального та колективного самовизначення. Розглянуто праці, які пояснюють ці ідеї, таких філософів, як Ж.-П. Сартр, А. Камю, К. Ясперс. Війна руйнує життєвий світ людини, і тому вона повинна протистояти такому руйнуванню.

    У статті з’ясувуються особливості постмодерного підходу до утвердження цінності миру за допомогою технік акціонізму (перформанс, гепенінґ, артінсталяція, флешмоб та ін.). Антивоєнний акціонізм розглянуто як елемент системи громадсько-політичного акціонізму. Він охарактеризований як сукупність видовищних форм ненасильницького протесту громадськості проти збройної агресії та її наслідків.