російсько-українська війна

З’ясовано ключові особливості реалізації проєктів у рамках “Постійно структурованої співпраці” (PESCO) та їх перспективи із врахуванням пандемії коронавірусу та того факту, що російсько-українська війна з 2014 року вийшла за рамки регіональної і торкнулась основ міжнародної та європейської безпеки. Проаналізовано Стратегічний огляд PESCO 2020 та вказівки для наступного етапу PESCO (2021-2025) щодо загальної мети, ключових цілей політики, процесів, а також стимулів для покращення виконання більш нагальних зобов'язань.

Стаття присвячена теоретико-правовій характеристиці сутності діяльності поліції у період її реформування та  виокремлення окремих позицій щодо її виконання службових обов’язків у загарбницькій російсько-українській війні. Проведений правовий аналіз основних умов та причин, відповідно до яких було загальмовано якісна реорганізація організаційно-правової сутності поліції.

       Хоча будь-яка війна є “продовженням політики іншими засобами” (К. фон Клаузевіц), російсько-українську війну проаналізовано з точки зору екзистенціалістської філософії як філософії криз людини. Російсько-українська війна актуалізує забуті екзистенціалістські ідеї вибору, ситуації, свободи, обов’язку, відповідальності в контексті індивідуального та колективного самовизначення. Розглянуто праці, які пояснюють ці ідеї, таких філософів, як Ж.-П. Сартр, А. Камю, К. Ясперс. Війна руйнує життєвий світ людини, і тому вона повинна протистояти такому руйнуванню.

    У статті з’ясувуються особливості постмодерного підходу до утвердження цінності миру за допомогою технік акціонізму (перформанс, гепенінґ, артінсталяція, флешмоб та ін.). Антивоєнний акціонізм розглянуто як елемент системи громадсько-політичного акціонізму. Він охарактеризований як сукупність видовищних форм ненасильницького протесту громадськості проти збройної агресії та її наслідків.