військовий стан

Актуальним є дослідження проблемних аспектів трансформації матеріалів, отри-маних у ході оперативно-розшукової діяльності, у докази в кримінальному провадженні. Стаття висвітлює проблему забезпечення балансу між необхідністю ефективної протидії злочинності, особливо в умовах воєнного стану, та дотриманням фундаментальних прав і свобод людини. Розглянуто сутність та функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності як самостійного напряму правоохоронної роботи, що має власні завдання, прин-ципи та переважно негласний інструментарій.

У статті досліджено проблематику фінансово-правового забезпечення в Україні в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації. Зосереджено увагу на трансформації пра- вових механізмів формування та використання державних фінансових ресурсів, а також на адаптації системи публічних фінансів до умов воєнного стану.

Зазначено, що фінансово-правове регулювання в умовах війни зазнало суттєвих змін, зокрема у сфері  бюджетного процесу,  оподаткування,  державних запозичень та міжнародної фінансової допомоги.

З’ясовано, що інформаційні права в сучасній правовій системі України слід розглядати не лише як сукупність окремих правомочностей особи, а як комплексний правовий інститут, тісно пов’язаний із функціонуванням демократичної, відкритої та правової держави. Їх належна реалізація є передумовою ефективної взаємодії між громадянським суспільством і публічною владою, а також важливим чинником забезпечення довіри до державних інституцій.

У статті здійснено комплексний аналіз проблематики конституційно-правових об-межень та механізмів гарантування прав і свобод людини і громадянина України в умовах дії правового режиму воєнного стану. Встановлено, що правовий режим воєнного стану являє собою специфічну форму правового регулювання, яка активується у разі збройного нападу або його безпосередньої загрози.

Наукову статтю присвячено висвітленню питання особливостям досудового роз-слідування кримінальних правопорушень, передбачених статтею 409 Кримінального кодексу України, що полягають в ухиленні військовослужбовців від несення військової служби шляхом самокалічення, симуляції хвороби, подання підроблених документів або безпосередньої відмови від виконання військових обов’язків. На основі аналізу статистич-них даних за 2020–2025 роки встановлено стійку тенденцію до зростання кількості таких правопорушень, що потребує удосконалення методики їх розслідування.

Розглянуто розвиток венчурного фінансування в Україні, його особливості та перспективи в умовах перебудови економіки на інноваційній основі. Обґрунтовано висновок, що у порівнянні з розвиненими країнами, де венчурне фінансування працює вже понад 70 років, в Україні цей вид інвестицій має лише кілька десятиліть історії, тому ще немає такого великого позитивного досвіду реалізації венчурних програм, як у США та Європі.

Актуальним є дослідження проблемних аспектів реалізації конституційного права на свободу та особисту недоторканність в умовах воєнного стану. Стаття висвітлює проблему правового регулювання та практики застосування такого заходу примусу, як затримання особи уповноваженою службовою особою без ухвали слідчого судді, суду.

У статті здійснено комплексний аналіз кримінальних проваджень, порушених за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 404 та 405 Кримінального кодексу України, які регламентують відповідальність за опір начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків, а також за погрозу чи насильство щодо начальника.

В умовах повномасштабної збройної агресії проти України проблема катувань набуває особливої гостроти. Застосування катувань на окупованих територіях, у місцях несвободи, а також щодо цивільного населення та військовополонених є не лише грубим порушенням прав людини, а й тяжким воєнним злочином. Кваліфікація таких діянь ускладнюється специфікою воєнного стану, множинністю можливих складів злочинів та необхідністю одночасного застосування норм національного кримінального права й міжнародного гуманітарного права.

Анотація. Стаття висвітлює проблему трансформації інституту запобіжних заходів у кримі-
нальному провадженні України в умовах воєнного стану. Актуальним є дослідження балансу між
необхідністю ефективної протидії злочинності, зокрема злочинам проти основ національної безпеки, та
обов’язком держави гарантувати фундаментальні права людини, передусім право на свободу та
особисту недоторканність, яке, згідно з Конституцією України, не підлягає обмеженню навіть за
екстраординарних обставин. Аналізується складна система правових норм, що регулюють це питання,