Анотація. Сучасна освітня система України перебуває у стані активних трансформацій, що
зумовлені як внутрішніми реформами, так і глобальними викликами, пов’язаними з війною, цифро-
візацією та змінами суспільних запитів. У цих умовах питання професійної культури педагогів і керів-
ників закладів освіти набуває стратегічного значення, оскільки від рівня їхньої управлінської, комуні-
кативної та ціннісної компетентності залежить успішність реформ та ефективність функціонування
освітнього простору.
Мета дослідження – проаналізувати феномен професійної культури у педагогічній і управ-
лінській діяльності, визначити її структурні компоненти, фактори формування та умови реалізації в
освітньому середовищі. Для досягнення мети застосовано системний, історико-генетичний, аксіоло-
гічний, порівняльний та структурно-функціональний підходи, що дало змогу простежити еволюцію
наукових уявлень про професійну культуру та визначити її зв’язок із сучасними вимогами до діяльності
педагогічних працівників. З’ясовано, що професійна культура виступає інтегральною характеристикою
особистості, яка охоплює духовно-ціннісні орієнтири, професійні знання, управлінську компетентність,
педагогічну етику та культуру комунікації. Обґрунтовано, що розвиток професійної культури педагогів є неодмінною умовою підвищення якості освіти та формування демократичної, інноваційної школи. Проаналізовано вітчизняний та зарубіжний досвід, окреслено потенціал освітнього середовища для виховання професійної культури у майбутніх учителів і керівників.
Результати можуть бути використані у процесі підготовки й підвищення кваліфікації педаго-
гічних кадрів, під час розробки програм професійного розвитку, у діяльності освітніх управлінців.
Доведено, що професійна культура педагогів є чинником забезпечення сталого розвитку освіти, а її
формування потребує цілісної системи на рівні державної політики, закладів освіти й особистісної
самореалізації.
Дослідження підтверджує, що формування професійної культури є багатовимірним процесом,
який інтегрує знання, цінності й управлінські навички. Визначені орієнтири створюють підґрунтя для
розробки нових педагогічних стратегій, здатних забезпечити якісні зміни в українській освіті.
- Berezivska, L. D. (2009). Organisational and pedagogical principles of school education reform in Ukraine in the 20th century [Doctoral dissertation abstract]. Institute of Pedagogy, Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine.
- Bondar, A. H. (1965). Qualified leadership of the school – the key to success. Radian’ska shkola, 9, 1–10.
- Vozniuk, L. V. (2007). Humanistic principles of innovative activity of general education institutions: Managerial aspect [Doctoral dissertation abstract]. Zhytomyr State University named after Ivan Franko.
- Hnatiuk, V. M. (2000). Management of the student upbringing system in extracurricular activities of secondary school [Candidate dissertation abstract]. Central Institute of Postgraduate Pedagogical Education, Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine.
- Dzvinchuk, D. (2003). Public administration of education in Ukraine: Trends and legislation. Nichlava.
- Dichek, N. P., Antonets, N. B., Hupan, N. M., et al. (2019). Processes of differentiation in the school education of independent Ukraine: Historical-analytical aspect. Pedahohichna dumka.
- Yevtukh, M., & Haluzynskyi, V. (1995). Pedagogy: Theory and history. Vyshcha shkola.
- Kryvko, M. P. (1996). Organisational and pedagogical foundations of individualisation in the training of school-level education managers [Candidate dissertation]. Kyiv.
- Leithwood, K., & Jantzi, D. (2006). Transformational school leadership for large-scale reform: Effects on students, teachers, and their classroom practices. School Effectiveness and School Improvement, 17(2), 201–227. https://doi.org/10.1080/09243450600565829
- Leithwood, K., Day, C., Sammons, P., Harris, A., & Hopkins, D. (2008). Seven strong claims about successful school leadership. School Leadership & Management, 28(1), 27–42. https://doi.org/10.1080/13632430701800060
- Maslov, V. (2012). Functions of the management process of an educational institution as a scientific basis for the development of content and methods for improving functional competence of school principals. Pisliadyplomna osvita v Ukraini, 1, 27–32.
- OECD. (2016). School leadership for learning: Insights from TALIS 2013. OECD Publishing. https://doi.org/10.1787/9789264258341-en
- OECD. (2020). Global teaching insights: A video study of teaching. OECD Publishing. https://doi.org/10.1787/20d6f36b-en
- Ostroverkova, N. M., & Danylenko, L. I. (1996). Effectiveness of general secondary school management: Socio-pedagogical aspect.
- Prots, M. (2013). Development of the national authorial school during the independence of Ukraine. Molod i rynok, 4(99), 136–139.
- Spillane, J. P. (2005). Distributed leadership. Educational Forum, 69(2), 143–150. https://doi.org/10.1080/00131720508984678
- Sukhomlynskyi, V. O. (1955). Studying, generalising and disseminating teachers’ best practices: From the experience of a school principal (H. M. Boryshpolets, Ed.). Radianska shkola.