Розглядається зв'язок ізостатичного аномалій і аномалій сили тяжіння з сучасними вертикальними рухами земної кори. На прикладі Карпато-Дінарського регіону дається інтерпретація отриманих результатів в їх зв'язку з сучасними геодінамичних процесами.
Кристалічні породи Мармароського масиву Східних Карпат, враховуючи проведений на основі теорії літосферних плит аналіз їхніх характеристик, тектонічного положення та побудованого профілю локальних аномалій сили тяжіння, були сформовані метаморфізованими породами рифею, венду, кембрію та верхнього палеозою, а також породами мезокайнозою на південно-східній пасивній окраїні Євразійської плити. У подальшому в умовах колізії та пологої субдукції субстрату впродовж крейди-палеогену ці породи були зірвані з субстрату та увійшли до складу Мармароського покриву Східних Карпат.
Розглянуто метод швидкого перетворення Фур’є (FFT), який суттєво економить час при обробці великих масивів даних завдяки підсумуванню у спектральній області замість множення у просторовій. За даними космічної, аеро-, наземної та морської гравіметрії побудовано просторовий розподіл аномалій сили тяжіння на територію Антарктичного регіону по рівномірній сітці 2′×2′ та введено топографічну редукцію. За допомогою FFT-методу розроблено регіональну модель квазігеоїда Антарктичного
континенту та прилеглих акваторій.
Дається аналіз моделей ізостазії і розглядається інтерпретація ізостатичного стану Землі, Венери, Марса і Місяця. Подані карти товщини кори та інтерпретація можливих оцінок глибини компенсації тектонічних структур планет земної групи.
Мета Досліджено вивчення квазігеоідних обчислень на основі регіональних гравіметричних даних та різних типів неортогональних базисних функцій. Коли вимірювання з обмежених областей поверхні Землі доступні, глобальні сферичні гармоніки втрачають свою ортогональність в обмеженій області, тому визначення коефіцієнтів моделі, як правило, за допомогою методу найменших квадратів, чисельно нестійке. Незважаючи на це, існує спеціальне рішення рівняння Лапласа для ситуації сферичної шапки, коли граничні умови є доречними. Методи.
Мета. Основною метою роботи є дослідження вимог щодо точності обчислення характеристик гравітаційного поля Землі (висот квазігеоїда та складових відхилень прямовисних ліній) на основі аналізу методів та чинних вимог до визначення цих характеристик.Методика. Гравіметричний метод є основним методом для визначення висот квазігеоїда і складових відхилень прямовисних ліній для суходолу і шельфових зон. Вихідними даними при цьому є результати гравіметричних знімань.
Метою публікації є оцінка і місце геодезії та гравіметрії у комплексі наук про Землю та вироблення рекомендацій щодо використання їх в різних галузях знань природничих наук. Постановка проблеми та її зв’язок з важливими науковими і практичними завданнями. У статті розглянуто деякі питання сучасного стану та перспективи розвитку геодезії та гравіметрії.
У сучасному світі знання гравітаційного поля займає вагоме значення, оскільки без таких відомостей неможливе виконання низки сучасних задач, пов’язаних із супутниковими технологіями і не тільки. До таких задач можна зарахувати: запуск ракетоносіїв, прогнозування орбіт супутників, дослідження поверхні Світового океану, взаємна трансформація геодезичних та нормальних висот та багато іншого.