Місце геодезії та гравіметрії в комплексі наук про Землю

2016;
: pp. 32 - 39
https://doi.org/10.23939/jgd2016.01.032
Надіслано: Травень 10, 2016
1
Національний університет “Львівська політехніка”

Метою публікації є оцінка і місце геодезії та гравіметрії у комплексі наук про Землю та вироблення рекомендацій щодо використання їх в різних галузях знань природничих наук. Постановка проблеми та її зв’язок з важливими науковими і практичними завданнями. У статті розглянуто деякі питання сучасного стану та перспективи розвитку геодезії та гравіметрії. Так, сучасна геодезія – природнича галузь, яка охоплює декілька напрямів: геодезія і топографія, прикладна або інженерна геодезія, морська геодезія, космічна геодезія, вища геодезія і фізична геодезія та інші. У задачу сучасної геодезії входить не тільки вивчення фізичної поверхні та зовнішнього гравітаційного поля Землі, але і вивчення еквіпотенціальних поверхонь однакового потенціалу сили тяжіння. Сучасний стан розвитку геодезії характеризується створенням єдиної державної або світової системи координат та параметрів зовнішнього гравітаційного поля Землі, а також нової системи нормальних висот і оновленої модернізованої гравіметричної системи. Саме тому зросла потреба у створенні високоточної гравіметричної інформації у зв’язку із широким впровадженням супутникових технологій під час виконання геодезичних завдань. Підкреслюється, що сучасна геодезія незаперечно завоювала статус найбільш фундаментальної, найбільш універсальної, найбільш точної і незамінної галузі науки освіти та виробництва у комплексі наук про Землю. У роботі розглянуто також коротку історію виникнення і розвитку гравіметричних досліджень у світі та Україні. Розвиток гравіметрії визначався технічними можливостями та науковими задачами геодезії та геофізики, а завданням гравіметрії є визначення параметрів гравітаційного поля Землі та інших небесних тіл як функція місця положення і часу за вимірюваннями сили тяжіння і гравітаційних градієнтів. Особливість розвитку гравіметрії за останні три століття полягає у неперервному розширенні вивчених територій континентів і океанів, а точність гравіметричних вимірювань увесь час зростала і досягла рівня одного мікрогала. Наведено аналіз гравіметричної вивченості Землі на основі наземних, морських і аерогравіметричних вимірювань прискорення вільного падіння, а також з використанням даних супутникової альтиметрії та градієнто­метрії. Детальність поля сили тяжіння для потреб геодезії, геофізики, геології та океанографії оцінюється величиною 1 мГал для гравіметричних аномалій, а точність визначення висот квазігеоїда 1–2 см. Наведений сучасний стан гравіметричної вивченості території України і відзначається невідповідність гравіметричної мережі за якістю й щільністю пунктів і перспективи побудови нової інтегрованої у світову систему геодезичного забезпечення країни.

  1. Бровар В. В. Роль гравитационного поля в гео­дезии // Изв. Вузов, Геодезия и аэрофото­сьмка. – 1970. – Вып. 2. – С. 66–72.
  2. Бровар В. В. О возможности повышения точности гравиметрических выводов в геодезии // Астроном. Журнал. – 1971, Т. 48, № 6. – С. 1327–1332.
  3. Бровар Б. В.и др. Гравиметрия и геодезия. – М.: Мир, 1999. – 428 с.
  4. Бровар Б. В., Гусев Н. А., Юркина М. И. О раз­витии гравиметрических работ в интересах геодезии // Геодезия и картография. – 2005. –  № 6. – С. 9–16.
  5. Двуліт П. Д. Гравіметрична мережа України: сучасний стан і перспективи розвитку // Геодинаміка. – 2009. – № 1. – С. 44–46.
  6. Двуліт П. Д., Кучер О. В. Основні напрями розвитку державної гравіметричної мережі України, Вісник геодезії та картографії. – К., 2009. – № 6. – С. 11–13.
  7. Двуліт П. Д., Ентін В. А., Кучер О. В. Розвиток державної гравіметричної мережі України як пріоритетна складова програм із проблем мінерально-сировинного забезпечення країни, Мінеральні ресурси України // Науковий журнал. – К.: Укр.ДГРІ, 2010. – № 2. – С. 5–6.
  8. Двуліт П. Д., Смелянець О. В. Завдання модер­нізації гравіметричної мережі України // Вісник геодезії та картографії. – К., 2013. – № 6. – С. 6–10.
  9. Торге В. Гравиметрия. – М.: Мир, 1999. – 428 с.
  10. Крюков О. М., Чинков В. М., Мірошниченко О. М., Сидоренко Г. С. Стан та перспективи гравімет­ричного дослідження території України // Укр. Метрол. Журн. – 1998. – Вип. 3. – С. 42–45.
  11. Biro P. Time variations of height and gravity. Ak. Kiado, Budapest, 1983.
  12. Hofmann – Wellenhof B., Moritz H. Physical Geodesy, Springer, Wien; New York, 2005, 403 p.
  13. Torge W. Gravimetry, W. de Gruytez. Berlin; New York, 1989.