У публікації розглянута обширна історіографія, висвітлено сучасний
стан дослідження життя і мистецької спадщини різьбяра-будівничого Василя
Турчиняка зі с. Луг Надвірнянського району. Проаналізовано праці, присвячені
В. Турчиняку, від кінця XIX ст. до сьогодення. Вказано, що вперше заговорили про
майстра в кінці XIX ст. після того, як його робітню відвідав відомий громадський діяч
і етнограф Володимир Шухевич. Встановлено, що дослідження творчості майстра
В. Турчиняка активізувалися в кінці XX — на початку XXI ст. З’ясована джерельна
база, на яку опираються дослідники його творчості.
З’ясовані недоречності, що мали місце в дослідженні творчості В. Турчиняка,
які стосуються історико-етнографічного районування, ролі і місця архітекторів у
проектуванні та будівництві церков у кінці XIX — на початку XX ст.
Детально проаналізовано участь В. Турчиняка, дулібської громади та майстрів
у будівництві церкви св. Юрія в с. Дуліби.
Висвітлена роль отця М. Дацишина у воскресінні пам’яті про видатного
майстра, в поширенні інформації про дулібську церкву св. Юрія.
Показано, на чому ґрунтувався талант майстра В. Турчиняка, що дозволяло
йому органічно поєднувати архітектурно-конструктивні елементи з мистецькими,
як він адаптував традиційну різьбу до вимог сакрального монументального
мистецтва, створив самобутній стиль. З’ясовано, що майстер В. Турчиняк, як
більшість народних майстрів, був наділений надприродними здібностями, як набули
широкого розголосу його вірування, віщування, провидіння.
Констатовано, що в багатьох сьогоднішніх публікаціях ми маємо не дійсну
історико-культурну реальність творчості В. Турчиняка, а різновид усного народного
фольклору, в якому його постать обростає вагою, народ поетизує майстра, якого
любить і хоче показати мудрішим за архітектора, інженера, гонорового пана.
Шухевич, В., 1899, Куністась. Діло, 26.
Лагодинська, Г., 1938. Скарби мистецтва у глухій закутині. Наша Батьківщина. Львів, 11.
УРЕ, ред., 1964. Українська радянська енциклопедія, т. 15, Київ.
Такою була його доля. Львовская правда. 1964. 17 березня.
Кирилюк, Г., 1957. Доля Василя Турича: Оповiдання. Київ: Молодь.
Флис, С., 2011. Різьбяр від Бога [online] Доступно: <http://volya.if.ua/2011/02/rizbyar-vidboha/> [Дата звернення: 04 березень 2021]
Флис, С., 2016. Феномен Василя Турчиняка. [online] Доступно: <http://naskryzhalyah.blogspot.com/2016/02/blog-post_18.html> [Дата звернення: 04 березень 2021]
Лащук, Ю., 1955. Народний архітектор та різьбяр-декоратор Василь Турчиняк (Турич) (1864—1939). Обстеження творчості народного архітектора й різьбяра-декоратора з Підкарпаття. Київ, Рукопис.
Енциклопедія Українознавства, 2000. Т. 9. Львів, 2000. С. 3205-3600.
Пуга, Г., 1992, Майстер. В своїй хаті своя правда. Київ: Всеукраїнська музична спілка. Стрий: Мале підприємство «Опришки», с.24—28.
Митці України: Енциклопедичний довідник, 1992. Київ: Українська енциклопедія, 1992.
Мистецтво України: Біографічний довідник, 1997. Київ: Українська енциклопедія.
Вуйцик, В. та Слободян, В., 2001, Матеріали до словника народних будівничих. Записки НТШ. Праці Комісії архітектури та містобудування, т. .CCXL1. Львів. с.544—601.
Могитич, І., 1999. Гуцульські майстри будівничі: Причинки до словника. Історія Гуцульщини. Львів: Логос, т. IV, с.517—518.
Дем’янчук, А., 1994. Майстер з Лугу. Декоративно-ужиткове та образотворче мистецтво. Львів, с.104—106.
Клапчук, В., 1996, Великий рiзьбяр минулого. Гуцульщина, 2 (48), с.12—13.
Тимків, Б., 2009. Мистецтво України та діаспори: дереворізьба сакральна й ужиткова. Івано-Франківськ: Нова Зоря.
Кравченко, Я., 1991. До питання створення іменного покажчика народних майстрів-будівничих Карпатського краю. Декоративно-ужиткове та образотворче мистецтво. Львів, 2,
с.100.
Скаврон, Б., 2014. НепрОстий гуцульський майстер. Zbruč [online] Доступно: <https://zbruc.eu/node/29929> [Дата звернення 04 березень 2021].
Флис, С., 2010-2011. Сакральні шедеври Василя Турчиняка. Ґрегіт, 2010/2011, ч.7, с.49—51.
Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, 2021. Турчинаяк Василь Іванович [online] Доступно: <http://hutsul.museum/collection/explore/masters/211/1520/>
[Дата звернення 04 березень 2021].
Типчук, В., 2002. Мистецькі традиції і новаторство у творчості Василя Турчиняка 1900—1939 років: автореф. дис… канд. мистецтвознавства 17.00.06. Львів, 2002. 20 с.
Типчук, В., 1998. Церкви Василя Турченяка (Турчиняка) на бойківському підгір’ї. Народознавчі Зошити, 5, с.529—531.
Типчук, В., 2000a. Майстер-будівничий з Делятинщини Василь Турчиняк. Українська академія мистецтв, 7. Київ, с.181—188.
Типчук, В., 2000b. Гуцульський майстер сакральної різьби. Образотворче мистецтво, 3-4. Київ.
Типчук, В., 2000c. Делятинський осередок художньої деревообробки Гуцульщини. Вісник Львівської академії мистецтв. Львів, 2000. № 11. С. 170—181.
Корогодський, Р., 1992. Відродження джерел. Образотворче мистецтво, 1, с.38—40.
Чень, Л. та Попова, С., 2012. Церква св. Юрія в с. Дуліби Стрийського району Архітектура громадських споруд та містобудування. Традиції та новації у вищій архітектурній освіті, 5. Харків, с. 94—98.
Мельник, І., 2017, Художнє дерево Гуцульщини: мистецькі та стилістичні особливості ремесла делятинського краю (на матеріалах експедиційних досліджень). Народознавчі зошити.
5 (137), с.1173—1176.
Типчук, В., 2005. Архітектурна спадщина народного майстра Василя Турчиняка 1900—1939 років. Вісник Прикарпатського університету Мистецтвознавство, 8. Івано-Франківськ: Плай, с. 10—19.
Типчук, В., 2007. Різьблені екстер’єрні хрестографеми Василя Турчиняка 1921—1923 років. Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство, 10-11. Івано-Франківськ: Плай, с.37—40.
Тарас, Я., 2007. Сакральна дерев’яна архітектура українців Карпат: культурно-традиційний аспект. Львів: ІН НАНУ.
Тарас, Я., 2018. Новознайдені матеріали до біографії і творчості бойківського теслі Луки Снігура. Lemkovia, bojkovia, rusíni — dejiny, súčasnosť, materiálna a duchovná kultúra. Banská
Bystrica, 7, Č. 2. s.153—165.
Громик, В. та Слободян В., 2017. Дерев’яні церкви Івано-Франківської області. Львів.
Дацишин, В., 2015. Три спомини про батька. Щедра нива отця Михайла Дацишина. Збірник спогадів і матеріалів. Дрогобич: Посвіт.
Kronika Ilustrowana: dodatek tygodniowy «Wieku Nowego», 1936. 9.II.1936.
Петращук, О., 1994. Майстер з Делятина. Гуцульщина, 3—5.