Комплексний аналіз методів інтерполяції для задач моделювання просторового розподілу гравітаційних аномалій

Моделювання просторового розподілу гравітаційних аномалій передбачає врахування багатьох факторів, що впливають на точність результатів. Основними з них є методи інтерполяції, застосовувані для побудови регулярних сіток гравітаційних аномалій, а також розподіл і кількість пунктів спостережень. У даній роботі виконано порівняння точності різних методів інтерполяції гравітаційних аномалій на основі моделі WGM2012. Для аналізу використано дані гравітаційних аномалій, отримані з 200 ГНСС-станцій, розташованих на території України, та 355 тестових пунктів умовної гравіметричної мережі. Метою дослідження було оцінити точність методів інтерполяції, таких як Inverse Distance to a Power, Kriging, Minimum Curvature, Moving Average, Nearest Neighbor, Polynomial Regression та Radial Basis Function, для задач моделювання просторового розподілу аномалій на прикладі даних моделі WGM2012 Аналіз виконано на основі розрахованих різниць між інтерпольованими та вихідними значеннями, з урахуванням графічних і статистичних даних. Отримані результати дали змогу класифікувати методи інтерполяції за точністю: 1) висока точність з рівномірним розподілом значень; 2) середня точність із помірним розподілом; 3) низька точність з великою амплітудою коливань. Дослідження показало, що обґрунтований вибір методу інтерполяції дозволяє суттєво підвищити точність моделювання просторового розподілу гравітаційних аномалій і забезпечити якісні результати для вирішення геофізичних задач.