геодинаміка

Метою цієї роботи є тектонофізичні вивчення земної кори території верхньої течії р. Рось, супроводжуване петрологічними й ізотопно-геохімічними дослідженнями гірських порід, для подальшої побудови геодинамічної моделі західної частини Українського щита (УЩ). До останнього часу ця частина УЩ була найменш вивчена геолого-геофізичними методами. Наведено нові результати тектонофізичного і геологічного вивчення верхньої частини земної кори зазначеної території, виконані в 2015 р.

Проаналізовано перспективи створення нових фізичних моделей, що описують структури Землі та їхню еволюцію, а також методичних підходів щодо класифікації структур і вимірювання параметрів фізичних полів Землі. Зазначено, що дослідження глибинної будови, складу і геодинаміки літосфери континентів і океанів дає змогу виділити системи, пов’язані з глобальними процесами розвитку Землі (рифти, глибокі нескомпенсовані западини, континенти, океани) і регіональними явищами всередині континентів і океанів.

У роботі розглянуто характерні особливості сучасної геодинаміки, тектоніки та сейсмічності Карпатського регіону України і його складових частин – Складчастих Карпат, Закарпаття та Перед­карпаття. Простежено їх взаємозв’язок і зв’язки з попередніми геодинамічними режимами та відпо­відними тектонічними структурами літосфери регіону. Проаналізовано особливості геодинаміки та сейсмотектонічного процесу в основних сейсмогенних зонах.

Аналізуються результати деформографічних спостережень за 2007-2012рр., проведених у Закарпатській сейсмічноактивній зоні, де наукові дослідження спрямовані на вивчення сучасних тектонічних процесів, викликаних літосферними та післясейсмічними явищами.

Спільними зусиллями румунських та українських дослідників було проведено високоточну наземну магнітну зйомку в районі розлому Печенеага-Камена з метою визначення можливості використання геомагнітного методу при дослідженнях активних розломів.

В роботі обговорюються геофізичні докази, що одночасно пояснюють незвичну сейсмічну активність кратону у зоні, прилеглій до південно-східних Карпат, та землетрусів середньої глибини у верхній мантії у зоні Вранча в рамках геодинамічного середовища, генерованого розкриттям західної частини чорноморського басейну і подальшого переміщення літосфери у північно-західному напрямку за рахунок рифтингу.

Проаналізовано особливості різновікових магматичних комплексів разом з іншим геолого-геофізичним матеріалом, що дало можливість реконструювати послідовність формування структури як Панкардії загалом, так і Українських Карпат зокрема, від початку мезозою до кінця кайнозою.

Подано перші результати досліджень атмосферного інфразвуку на режимній геофізичній станції “Берегове” у Закарпатті. Описано особливості методики досліджень та апаратуру, наведено та коротко проаналізовано отримані дані, окреслено напрями подальших досліджень.

Розглянуто значення магматизму як маркера геодинамічних процесів минулих геологічних епох. Подано схему поетапного вивчення магматичних порід, їх узагальнення та прив’язку до тектонічних структур. З використанням формаційного аналізу, мінералого-геохімічних властивостей кайнозойських вулканітів доведено, що в кайнозої геологічний розвиток Українських Карпат відбувався за типом колізійного геодинамічного режиму.

Термін “геодинаміка” в контексті тектоніки літосферних плит, як і концепцію неомобілізму загалом, не можна застосувати для з’ясування умов формування ранньодокембрійського фундаменту щитів древніх платформ. Стосовно раннього докембрію доцільно використовувати його інші відомі визначення. Для обґрунтування цього наведено основні структурно-речовинні особливості щитів, які підтверджують їхнє утворення в інших, порівняно з неогеєм, геодинамічних обстановках в інтервалі від 4000 до 1900–1600 млн. років тому.