Мета. Фіксація актуального стану каплиці-усипальні графа Скарбка та створення її віртуальної історико-архітектурної реконструкції. Для досягнення цієї мети застосовано методи наземного лазерного сканування, фото- та відеофіксації, а також аналіз архівних джерел. Робота спрямована на збереження пам'ятки для майбутніх поколінь та створення основи для подальших реставраційних досліджень. Методика.
Стаття присвячена аналізу проблематики ревіталізації міст України, що зазнали руйнувань внаслідок російської агресії, особливо в східних регіонах. В роботі досліджуються не лише методи фізичної відбудови, але й комплексні підходи до відновлення міського середовища, що включають соціальні, культурні та екологічні аспекти.
У статті розглянуто історико-архітектурний розвиток території палацово-паркового комплексу Фредрів – Шептицьких у селі Вишня Львівської області Палац є яскравим прикладом взаємодії європейської архітектурної традиції XIX ст. та місцевих особливостей Галичини. Розпланування території палацу демонструє чіткий поділ на репрезентативну, паркову та господарську зони. Основною віссю композиції є центральна алея, яка веде від головного в’їзду до палацу. Ця алея виконує роль візуальної осі, що підкреслює симетричність усього комплексу.
Розглянуто збірку історичних відомостей та властивості розпланування середмістя Старокостянтинова. Виявлено три етапи розпланування середмістя Старокостянтинова, проаналізовано і реконструйовано планування та фасадний вистрій ратуші. Перший етап (початок XVI ст. – 1561 р.) пов’язаний із розбудовою села Колищинці. Городище Колищинець було невеликим, складалося із замку та підгородка, розташовувалося на мисі між річками Ікопоть та Случ, а за діяльності князя Костянтина Острозького інтегрувалося до складу замкового комплексу.
Poddając analizie fortalicje i dwory obronne w regionie województwa lubelskiego, artykuł skupia się na ich funkcjach architektonicznych, znaczeniu kulturowym oraz pozycji na tle planowania przestrzennego. Opracowanie opiera się na przeglądzie źródeł historycznych, dokumentacji architektonicznej oraz wizjach lokalnych. Celem artykułu jest pogłębienie wiedzy na temat regionalnych zabytków, promowanie wartości kulturowej i historycznej oraz propozycja koncepcji szlaku turystycznego, który może przyczynić się do wzrostu atrakcyjności regionu.
У складі видання “Атлас українських історичних міст, том 1: Львів” 2014 р. було опубліковано схему-реконструкцію локалізації оборонних укріплень Львова, опрацьовану авторами даної статті. Формат видання не передбачав можливості повного обґрунтування проведеної роботи, тому мета даної статті розкрити методику проведення дослідження і обґрунтувати прийняті рішення.
Культура та конфлікти завжди переплетені протягом усієї історії людства. Під час збройних протистоянь відбувається навмисне націлювання на об’єкти культурної спадщини. Метою агресора є не тільки окупація земель, але й насадження іншої ідеології, стирання історичної пам’яті. Оскільки культурна спадщина є складовою культурної ідентичності, її також можуть безпосередньо атакувати з ідеологічних причин, як це можемо спостерігати в Україні.
У статті розглянуто питання, пов’язані з адміністративно-правовим захистом культурної спадщини України в сучасних умовах.
Охарактеризовано відмінності у вирішенні дерев’яних конструкцій валів до і під час періоду поширення артилерії; виділено проблеми інтерпретації інформації з писемних джерел про існування валів та їхніх супутніх дерев’яних елементів у ХVІ–ХVІІ ст.; наведено згадки про дерев’яні елементи бастіонних фортифікацій у писемних джерелах; проаналізовано іконографічні джерела та трактати з фортифікації ХVІ–ХVІІ ст. на предмет визначення принципів використання дерев’яних елементів для зовнішнього опорядження валів.
У статті розкриваються досягнення вітчизняних та зарубіжних науковців у сфері досліджень наукових архітектурно-містобудівних об`єктів культурної спадщини України. Висвітлюються проблеми, викликані значною різницею між набутками теоретичних і реальною практикою збереження і розвитку культурної спадщини у сфері урбаністики і містобудування. Зокрема гальмування процесів реставрації і пристосування до умов сучасного використання. Встановлено, що за ХХ сторіччя істотно розширилася тематична сфера дослідження міста як феномена культури.