Розглянуто особливості правового забезпечення функціонування соціальної держави. Обґрунтовано необхідність конкретизації визначення поняття “соціальна держава”. Здійснено аналіз нормативно-правових актів, що врегульовують питання соціальної безпеки, запропоновано розробити та прийняти Закон України “Про соціальну безпеку” з урахуванням особливостей можливих загроз.
У процесі розбудови правового суспільства модель організації зв’язків державних установ з громадськістю все більше набуває двостороннього (діалогічного) характеру, однак все ще залишається асиметричною у плані захисту національних інтересів: акцент у ній поки що зміщено в бік пріоритетності інтересів влади над інтересами громадян, що створює низку цілком зрозумілих бар’єрів під час налагодження згаданих зв’язків. Актуалізується переосмислення цієї комунікативної моделі в напрямі симетризації та врівноваження інтересів громадян з інтересами держави.
Проаналізовано науковий доробок сучасних українських та закордонних вчених у контексті дослідження різноманітних аспектів інформаційної безпеки. Виявлено, що студіювання інформаційної безпеки суспільства та особистості на пострадянському просторі розпочалось наприкінці 90-х років ХХ ст. В історичному аспекті окреслено проблематику розглянуто вперше.