Анотація. Розроблено та обґрунтовано концепцію фінансового моніторингу як сукупності заходів, які здійснюються суб’єктами первинного і державного фінансового моніторингу у сфері превенції та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним способом, фінансуванню тероризму, сепаратизму та розповсюдженню зброї масового знищення.
У статті досліджено проблемні питання визначення поняття та системи злочинів проти основ національної безпеки України. Зокрема, розглянуто питання нормативно-правового регулювання визначення національної безпеки України на конституційному, законодавчому та підзаконному рівні. Проведено порівняльний аналіз різних думок вчених щодо визначення поняття та системи злочинів проти основ національної безпеки України.
Стаття аналізує правове регулювання з питань запобігання корупційним проявам в діяльності Державної прикордонної служби України (ДПСУ) під час воєнного стану. Корупція є значним ризиком для національної безпеки, ефективності управління державними ресурсами, економічного розвитку та стабільності влади. Правове визначення корупції передбачає використання службових повноважень для одержання неправомірної вигоди. В контексті воєнного стану, ДПСУ зіткнулася зі збільшеними корупційними загрозами, зокрема при під час контролі контролю державного кордону.
У статті розглянуто питання кримінальної відповідальності за злочини проти основ національної безпеки на прикладі вітчизняного та зарубіжного досвіду окремих країн.
Зокрема, досліджено досвід Литовської Республіки, Латвійської Республіки, Естонської Республіки, Грузії, Республіки Вірменія, Республіки Польща, Швейцарії, Федеративної Республіки Німеччина та Французької Республіки з питань законодавчого регулювання кримінальної відповідальності за злочини проти основ національної безпеки.
У цьому науковому доробку проведено дискусію щодо ролі енергетичної безпеки у національній безпеці. Позиціоновано, що останню треба позиціонувати набагато ширше ніж економічну безпеку, оскільки нині у російсько-українській війні державою-агресоркою енергетична інфраструктура обрана ціллю ведення збройної боротьби, що порушує норми міжнародного-гуманітарного права щодо шкоди цивільному населенню.
У статті розглядаються правові механізми забезпечення інформаційної безпеки. Доведено, що сьогодні як ніколи, коли в Україні йде війна, питання забезпечення інформаційної безпеки набуває особливої актуальності та значущості, оскільки інформаційний простір стає “полем бою” нарівні з воєнним фронтом. Ворожі сили активно використовують інформаційні та психологічні операції для дестабілізації ситуації всередині нашої країни, створення паніки, поширення фейків та підриву довіри до державних інституцій.
У статті проведено аналіз змін до Кримінального кодексу України, внесених під час воєнного стану, у зв’язку зі збройною агресією росії проти України. Обґрунтовано потреби та причини змін до кримінального законодавства, які передбачають жорсткіші покарання порівняно з мирним часом: зміна суспільної небезпеки злочинів, неодмін ність посилення превенції, забезпечення справедливості.
У статті наголошено на особливостях сучасного стану кібербезпеки України та підкреслено важливість застосування ефективного законодавства, метою якого є захист кіберструктури. Охарактеризовано також вплив новітніх міжнародних інструментів та механізмів для боротьби із кіберзагрозами у контексті вітчизняного правового забезпечення.
У статті розглянуто удосконалення державного управління в сфері національної безпеки України відповідно до цілей та викликів у період воєнного стану в Україні. Систематично проаналізовано суть поняття “національна безпека”, його складові та впливові фактори, а також поняття “система забезпечення національної безпеки”. Здійснено аналіз такого важливого документа, як Стратегія національної безпеки України, прийнята Рішенням Ради національної безпеки і оборони від 14.09.2020 р. і введена Указом Президента України від 14.09.2020 р., зокрема передбачених цілей забезпечення національної безпеки.
Розглянуто питання визначення необхідності розробки стратегії протидії незаконним збройним формуванням (НЗФ), визначено зміст та складові елементи стратегії, простежено, як розвиток окремих елементів змінює підходи до стратегії. Акцентовано на складності формулювання стратегії у сфері національної безпеки унаслідок невизначеності в українському законодавстві поняття стратегічних правових актів, їх ієрархії та змісту.