правове регулювання

Злочинні організації є складними та організованими утвореннями, що існують у суспільстві з метою здійснення незаконної діяльності та отримання прибутку за допомогою злочинних методів. Однією з основних характеристик таких організацій є їхня ієрархічна структура, яка відіграє важливу роль у функціонуванні та стійкості цих груп. Вона дає змогу ефективно розподіляти обов’язки, контролювати діяльність членів і забезпечувати тривалу діяльність організації, незважаючи на зовнішні загрози.  

У статті проведено аналіз проявів, поширення та ролі кіберзлочинності у сучас ному глобалізованому суспільстві. Глобалізація світу розглядається як результат роз витку інформаційних технологій, особливо під час використання кіберпростору як електронного комунікаційного середовища для поширення інформації всім світом.  

У статті розглянуто питання розмежування медіації та примирення сторін в адмі­ністративному судочинстві як двох ключових механізмів альтернативного вирішення спорів. З розвитком правових систем і судової практики в Україні та світі, альтернативні методи вирішення спорів набули особливого значення. Особливої актуальності це питання набуває в адміністративному судочинстві, де в центрі уваги знаходяться перебувають кон­флікти між громадянами та державою або її органами.

На самому початку важливо визначити основні компоненти, які складають становлять усю теорію та ідею як таку щодо прав меншин. Поняття меншини виражає те, як правове регулювання відображає існування меншини, що розуміється під поняттям “меншина” та які критерії використовуються для ідентифікації певних соціальних груп як меншин. Щодо визначення поняття “меншина”, то досі не існує загальноприйнятого визначення ні на міжнародному, ні на європейському рівні. Здається, це певна згода щодо деяких окремих елементів визначення, хоча вони не повністю прийняті та інтерпретуються однаково.

Одержання охорони інтелектуальної власності, у різних країнах світу до ХХ століття вважалося не легким завданням, оскільки, законодавче регламентування цьданого процесу досить відрізнялося одне від одного. Саме тому все більше держав бажало систематизувати та виробити єдиний підхід до правового регулювання об’єктів інтелектуальної власності саме на міжнародному рівні.

Проблематика правових заборон у національному та європейському праві має яскраво виражений міждисциплінарний контент. Сучасне українське середовище, крізь призму якого “переломлюються” (“пропускаються”) правові цінності європейської (євроатлантичної) і загальнолюдської цивілізацій – принципи, норми, інститути, джерела права, правові процедури тощо, доволі неоднорідне й суперечливе, що не може не відбиватися на особливостях українського права.

Стаття присвячена аналізу проблем етнонаціональної політики в сучасних умовах розвитку державності та перспективам удосконалення законодавства в контексті забезпечення належного правового статусу національних меншин.  

У статті проаналізовано місце інституту сімейної медіації у врегулюванні сімейних правовідносин загалом, і сімейних спорів зокрема, обґрунтовано значення та ефектив ність запровадження цього інституту в правову систему України як альтернативи суду. З’ясовано, що сімейна медіація – це процес вирішення сімейних спорів мирним способом (шляхом порозуміння), в якому незалежна сторона (медіатор) сприяє налагодженню ко мунікації між суб’єктами спору та допомагає прийняти зважені рішення, що задо вольняє інтереси кожної сторони.

У статті проаналізовано семантичну сутність поняття “обмеження” у міждисцип лінарному вимірі. Розгляд наукових джерел дає підстави стверджувати, що правове ре гулювання – це регулювання суспільних відносин, що здійснюється за допомогою права та всієї сукупності правових засобів.

Поняття “регулювання” (від лат. regulo – правило) означає упорядкування, нала годження, приведення чогось у відповідність з чимось. На нашу думку, регулювати – це визначати поведінку людей та їх колективів, спрямовувати їх функціонування та розвиток, надавати певних меж, цілеспрямовано впорядковувати.

Досліджено окремі питання, що стосуються соціального захисту внутрішньо переміщених осіб в Україні, через призму безпекових та економічних аспектів, які є головними для цієї категорії осіб. Підкреслено, що питання міграційних процесів упродовж усіх років незалежності України були доволі гострими для нашої держави. Проблематика правового статусу осіб, які поверталися в державу з тери торій республік пострадянського простору, змінювалась проблематикою біженців, депортованих наро дів, нелегальною та трудовою міграцією, а з 2014 р.