правове регулювання

У статті розглядаються проблеми правового регулювання публічних фінансів в Україні. Метою статті є аналіз зазначених питань на прикладі фінансування соціаль­ного захисту військовослужбовців. Із використанням аналізу, синтезу, порівняльно-пра­вового, тлумачення, статистичного та інших методів виявлено прогалини законо­давства, зокрема Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослуж­бовців та членів їх сімей”. Запропоновано уточнити визначення поняття “соціальний захист військовослужбовців” (стаття 1) із зазначенням ролі фінансового забезпечення.

Неправомірна поведінка неповнолітніх належить до складних соціально-правових явищ, оскільки вона негативно впливає не лише на юних правопорушників, а й на су­спільство загалом. Неповнолітній вік зумовлений браком соціального досвіду, здат­ністю правильно оцінити певні життєві проблеми, нерозвиненістю фізіологічного та пси­хо­логічного стану.

Стаття присвячена дослідженню сучасного стану вітчизняного нормативно-право­вого регулювання біоенергетики та перспективи його вдосконалення.

Виробництво та використання відновлюваної енергії в різних галузях і секторах має за мету забезпечення енергетичної незалежності та безпеки, декарбонізації, досяг­нення максимального рівня кліматичної нейтральності тощо. 

Злочинні організації є складними та організованими утвореннями, що існують у суспільстві з метою здійснення незаконної діяльності та отримання прибутку за допомогою злочинних методів. Однією з основних характеристик таких організацій є їхня ієрархічна структура, яка відіграє важливу роль у функціонуванні та стійкості цих груп. Вона дає змогу ефективно розподіляти обов’язки, контролювати діяльність членів і забезпечувати тривалу діяльність організації, незважаючи на зовнішні загрози.  

У статті проведено аналіз проявів, поширення та ролі кіберзлочинності у сучас ному глобалізованому суспільстві. Глобалізація світу розглядається як результат роз витку інформаційних технологій, особливо під час використання кіберпростору як електронного комунікаційного середовища для поширення інформації всім світом.  

У статті розглянуто питання розмежування медіації та примирення сторін в адмі­ністративному судочинстві як двох ключових механізмів альтернативного вирішення спорів. З розвитком правових систем і судової практики в Україні та світі, альтернативні методи вирішення спорів набули особливого значення. Особливої актуальності це питання набуває в адміністративному судочинстві, де в центрі уваги знаходяться перебувають кон­флікти між громадянами та державою або її органами.

На самому початку важливо визначити основні компоненти, які складають становлять усю теорію та ідею як таку щодо прав меншин. Поняття меншини виражає те, як правове регулювання відображає існування меншини, що розуміється під поняттям “меншина” та які критерії використовуються для ідентифікації певних соціальних груп як меншин. Щодо визначення поняття “меншина”, то досі не існує загальноприйнятого визначення ні на міжнародному, ні на європейському рівні. Здається, це певна згода щодо деяких окремих елементів визначення, хоча вони не повністю прийняті та інтерпретуються однаково.

Одержання охорони інтелектуальної власності, у різних країнах світу до ХХ століття вважалося не легким завданням, оскільки, законодавче регламентування цьданого процесу досить відрізнялося одне від одного. Саме тому все більше держав бажало систематизувати та виробити єдиний підхід до правового регулювання об’єктів інтелектуальної власності саме на міжнародному рівні.

Проблематика правових заборон у національному та європейському праві має яскраво виражений міждисциплінарний контент. Сучасне українське середовище, крізь призму якого “переломлюються” (“пропускаються”) правові цінності європейської (євроатлантичної) і загальнолюдської цивілізацій – принципи, норми, інститути, джерела права, правові процедури тощо, доволі неоднорідне й суперечливе, що не може не відбиватися на особливостях українського права.

Стаття присвячена аналізу проблем етнонаціональної політики в сучасних умовах розвитку державності та перспективам удосконалення законодавства в контексті забезпечення належного правового статусу національних меншин.