Теоретико-правові аспекти доброчесності суддів: питання оновлення методологічних підходів

Стаття присвячена теоретико-правовому дослідженню проблеми доброчесності суддів через аналіз питання оновлення методологічних підходів до норма­тивного унормування визначеного питання. Мотивовано, що принцип доброчесності виступає аксіологічним атрибутом органів публічної влади та судової системи зокрема. Потреба механізму правового забезпечення доброчесності суддів зумовлена низкою онто­ло­гічних обставин, в яких перебуває наша держава: європейським напрямом реформу­ван­ня юридичної практики та законодавства; реформуванням судової системи; подолан­ня недовіри громадськості до органів публічної влади загалом і судочинства зокрема. 

Прокритиковано неналежну правову політику, яка склалася в нашій державі щодо відсутності розуміння доброчесності суддів, оскільки лінгвістично це поняття ви­водять з розуміння чесності, як характеристики, яка має бути притаманна членам суспільства під час реалізації ними правоповажних функцій. 

У цій роботі також доводиться, що запропоноване нормотворцем розуміння доброчесності як принцип державної служби не відповідає сучасній репрезентації елементного складу досліджуваного поняття і європейським стандартам формування та функціонування системи права через одновекторність розуміння поняття та брак чітких методик виміру поняття. 

Умотивовано, що в праксіологічному розумінні ця категорія набуває розширеного значення, окрім звичного тлумачення чесності, охоплює ще низку елементів: відповідаль­ність, об’єктивність, професіоналізм, неупередженість та добросовісність.

Автор доводить, що доброчесність у вимірі аксіологічності намірів держав­но­го механізму не просто професійний стандарт, а онтологічна вимога до судді як суб’єкта, відповідального за підтримання балансу між правовою нормативністю та етичним обов’язком перед суспільством. Загалом досліджуваний елемент виступає концептуаль­ною опорою поєднання “букви” та “духу” закону, формуючи простір, у якому правова реальність відповідає критеріям справедливості, свободи та рівності суб’єктів права. 

Обґрунтований сферовий підхід у законодавчій техніці щодо визначення поняття доброчесності, де відбувається тлумачення доброчесності окремих представників орга­нів публічної влади залежно від особливостей їх повноважень. Репрезентовано авторську дефініцію поняття доброчесності суддів.