роботодавець

У статті окреслено особливості розвитку взаємодії суб’єктів кодифікації національного трудового законодавства. Відзначено, що рівень дійсної реалізації прав працівниками і роботодавцями визначає і характер взаємодії суб’єктів кодифікації трудового законодавств, що виникає у зв’язку з процесом реалізації громадянами конституційного права на працю. Тому для забезпечення рівних можливостей участі у кодифікаційних роботах працівників і роботодавців у Трудовому кодексі України варто чітко визначити їх основні права.

Проаналізовано національне законодавство у сфері захисту трудових прав працівників та державних службовців як працівників зі спеціальним статусом з метою недопущення будь-яких проявів та видів дискримінації у сфері праці. Визначено авторське поняття мобінгу як способу дискримінації трудових прав громадян України, що проявляється через психологічні, економічні та інші способи насильства, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, яка змушує особу-працівника недооцінювати власну професійну придатність.

У статті здійснено аналіз оптимізації законодавчої техніки кодифікації трудового законодавства України щодо удосконалення відповідної нормативної термінології. Відзначено, що використання нових методів і засобів при створенні правових норм в межах трудового права спрямоване на встановлення балансу між єдністю та диференціацією трудового права, гармонії між застосуванням централізованого та локального методів правового регулювання праці.

У статті проаналізовано міжнародно-правові стандарти щодо регулювання внутрішнього трудового розпорядку. Відзначається, що у правовій доктрині міжнародного права існує значна кількість нормативних актів, які визначають міжнародні правові стандарти регулювання внутрішнього трудового розпорядку, однак механізм їх забезпечення є недосконалим, він не до кінця визначений державою та не відповідає національному законодавству. 

Об’єктом наукового дослідження є корупційні діяння, що вчиняються повновладними суб’єктами у сфері трудових відносин. На жаль науковці як правило, фрагментарно висвітлюють окремі положення, що характеризують корупцію  у сфері трудових відносин.

У статті здійснено огляд нормативних актів у сфері працевлаштування та зайнятості неповнолітніх а відтак висновується, що багато держав прагне розробити заходи по забезпеченню повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості, надання рівних прав всім неповнолітнім хто бажає працювати незалежно від статі, раси, віросповідання. Відзначається достатньо високий рівень правового регулювання правовідносин щодо працевлаштування неповнолітніх міжнародно-правовими актами та національним законодавством, що діють у вказаній сфері.

У статті окреслено проблеми, з якими зіткнулась система освіти і ринок праці, наголошено на недостатньому рівні готовності випускників закладів освіти до професійної діяльності. Здійснено аналіз нормативно-правової бази для запровадження дуальної форми здобуття освіти.

Обґрунтовано необхідність взаємодії навчальних закладів та працедавців на сучасному етапі розвитку ринку праці. Представлено схему, яка описує переваги як для навчальних закладів, так й для працедавців, та скерована на встановлення взаємовигідної співпраці між ними. Запропоновано основні підходи, ефективна реалізація яких дасть змогу позитивно вирішувати комплекс проблемних питань, пов’язаних з працевлаштуванням, професійним становленням та зростанням випускників на ринку праці України.