Статтю присвячено дослідженню словоскладання як способу номінації понять сучасної української та німецької термінологічних систем сфери цивільного захисту. Композиція відповідає вимогам, які характеризують сутність терміна, визначає підґрунтя класифікації родо-видових спеціальних понять.
Розглянуто семантику й функціювання спільнокореневих дієслів з різними афіксами в сучасній українській науково-технічній термінології.
У статті детально розглянуто специфіку компонента фіт(о)-…-фіт(и) в науковій термінології сучасної української мови. Виявлено динаміку слів із цими терміноелементами та тенденцію до гармонійного поєднання з національними словами.
У статті висвітлюється актуальна проблема українського термінознавства – утворення термінів, семантичним компонентом яких є значення дії. Для систематизації термінів із процесуальним значенням пропонується логіко-граматичний аналіз семантики таких термінів.
У статті проаналізовано структурний склад української фахової лексики косметики та косметології. Зокрема окреслено однослівні терміни та багатокомпонентні терміни Серед термінів-однословів виділено непохідні назви як українські, так і запозичені терміни-деривати, терміни-юкстапозити, терміни-композити: композити із запозиченими основами; композити із національними основами; композити комбіновані, а також терміни-слово-сполуки.
У статті на матеріалі загальномовних словників української мови ХХ – початку ХХІ століття проаналізовано процес стилістичної транспозиції математичних терміно-одиниць. Розглянуто проблему неадекватного представлення в кодифікаційних працях реального семантико-стилістичного потенціалу математичних термінів.
У статті розглянуто особливості українських астрономічних термінів, утворених аналітичним способом. На матеріалі української астрономічної термінології першої третини ХХ століття описано типові структурні моделі астрономічних термінів-словосполук.
У статті розглянено проблему укладання навчального термінологічного словника, який би в освітньому процесі сприяв формуванню цілісного світогляду майбутнього фахівця, виробленню в нього системного підходу до аналізу будь-яких явищ дійсності; крім того, подано пропозиції щодо засад укладання та організації макро- і мікроструктури такого словника.
У статті досліджено успадковування дієслівних категорій українськими назвами опредметнених процесів (nomina actionis) на -ння, -ття порівняно з успадковуванням аналогічних форм у польській, чеській і російській мовах. Розв’язати цю проблему дуже важливо для правильного розуміння фахових текстів та укладання нормативних документів.
Наведено короткий опис декількох електронних ресурсів української мови, а саме
два синтаксичні корпуси: Золотий стандарт (біля 130 тис. слів), анотований вручну
деревами залежностей Universal Dependencies (https://universaldependencies.org/), що
становить тренувальні дані для синтаксичного парсера, та великий (майже 3 мільярди
слів) автоматично анотований Загальний синтаксичний корпус (Звідусіль), а також
валентний словник українських дієслів. Ці мовні ресурси розробляються в Інституті