Проаналізовано питання декриміналізації як методу кримінально-правової політики. Підсумовуючи викладене, констатовано, що декриміналізація як процес офіційного визнання факту втрати певним діянням суспільної небезпеки та вилучення норми, яка раніше встановлювала кримінальну відповідальність за згадане діяння, із КК України, є одним із найдієвіших методів кримінально-правової політики.
Проаналізовано поняття “право” та “справедливість” на предмет: тотожності; виявлення відмінностей, встановлення закономірностей під час їх використання e судочинстві та правової ваги кожного з них. Обґрунтовано взаємозалежність цих кате- горій, виділено такі особливості: поняття “справедливість” ширше за поняття “право”, оскільки воно є мірилом самого права зокрема та виступає інструментом реалізації правових відносин загалом.
The article is devoted to the analysis of criminal legal protection of religious freedoms of
citizens in foreign countries. Analyzing the content of the criminal law of many countries in the
world, related to the protection of religious freedoms of citizens, concluded that most of them
provide for such rules.At the same time, some of the existing Criminal Code do not criminalize
acts in this area. Such, for example, is the Criminal Code of France, the Criminal Code of
The article is devoted to analysis of depenalization as a method of criminal-law policy. It
is concluded that the lack of a common understanding of the concept and essence of
depenalization does not allow the full implementation of this method of criminal-law in
practice. At the same time, he could act as one effective instrument for reforming domestic
criminal law in the context of the declared humanization of criminal responsibility and
punishment. It would seem that in this way it would be possible to significantly reduce the
Methodological situation in the modern jurisprudence, the main peculiarity of which
there is transition from monistic methodology to philosophical and methodological pluralism,
is described in the article.
Analyzed scientific views of the great German philosopher Hegel’s dialectic relationship
and on relations between the state and the Christian religion. In his work «Philosophy of Law»
German philosopher deeply and comprehensively reveals the role and place of state not only in
the development and functioning of society, but also the Christian religion as an important
institution in the formation of spirituality and high morality in society.
Дослідження присвячено розглядові проблемних питань запровадження двопалатного парламенту в Україні. Запропоновано формувати Верховну Раду України з двох палат: нижньої – Палати представників і верхньої – Палати регіонів, щоб нижня Палата складалася зі 189 депутатів, верхня з 27 депутатів. Загалом парламент налічував би 216 депутатів. Депутатом нижньої палати може бути громадянин України, який на день виборів досяг 35 років, верхньої – 40 років, та повинні проживати в Україні останні десять років.
Основною метою статті є спроба проаналізувати філософсько-правові витоки концепції громадянства, її первинну сутність та правову природу. Особливу увагу автор
звертає на античний хронополітичний та історичний етап її еволюції, оскільки саме під час нього зародилася концепція громадянства, яка набула філософсько-правого
трактування та законодавчого регламентування, яке зберігається і донині.
Досліджено розуміння методології у сучасному загальнотеоретичному правознавстві. Встановлено, що філософською базою дослідження є плюралістична методологія, яка поєднує однакові за змістом, сутністю та походженням методи. Визначено поняття “методологія правознавства” як вчення про структуру, логічну організацію, принципи, методи, засоби і форми діяльності дослідника у процесі пізнання досліжуваних державно-правових явищ. Подано структурно-функціональну характеристику цього поняття, розглянуто основні складові його узмістовлення.
У статті на основі ґрунтовного аналізу наукових праць висвітлено проблему девіацій у правовій системі соціокультурних змін. З’ясовано, що феномен девіантності амбівалентний за своєю природою і може означати як негативні, так і позитивні соціальні зміни. У науковій літературі відхилення поділяють на первинні та вторинні. Ті з них, що з погляду суспільства є незначними, вважаються первинними, а суб’єкти, котрі їх учиняють, не кваліфікуються як девіанти, бо не порушують соціальних норм.