Статтю присвячено вивченню однієї з пріоритетних проблем, яка не полишає наукового доробку, а саме, світоглядно-методологічне осмислення ролі та призначення сучасного права та його принципів крізь призму загальної теорії права.
У статті визначено особливості принципу правової рівності релігійних організацій в Україні, позаяк свобода релігії базується на рівності перед законом різних релігійних організацій і насамперед віруючих. Проте задекларована рівність перед законом чинна лише в державно-правових відносинах, тоді як суспільно-політичному вимірі є дещо умовною. Тому принцип рівності релігійних організацій потребує ефективного правового забезпечення його реалізації як у відносинах між державою та релігійними організаціями, так і в міжконфесійних.
Анотація. На всіх етапах свого історичного існування людина прагнула осягнути, зрозуміти і
усвідомити себе, навколишній світ, себе у світі і світ у собі. У цьому плані світ релігії і права не є
винятком. Людство здавна цікавилося природою і сутністю людських відносин, нормами і правилами,
що визначають їхні особливості. Предметом людського розуміння завжди були відносини між явищами
релігії та права, їхні онтологічні основи, цінності та значення в житті людини і суспільстві.
Досліджується концепція ноосферного права, що генерує матеріальні та духовні аспекти буття. Автор аналізує онтологічні та педагогічні функції цього правового підряду, підкреслюючи його роль у формуванні екологічної свідомості та відповідальності. Розглядаються практичні аспекти впровадження ноосферного права для забезпечення сталого розвитку та гармонійної взаємодії між суспільством і природою.
Запропонований підхід до ноосферного права виходить за межі традиційного правового мислення, оскільки поєднує правовий імператив із духовним виміром.
У статті здійснено міждисциплінарне дослідження архітектури Палацу Правосуддя у Львові як просторового втілення сили та легітимності правосуддя. Аналіз зосереджено на тому, як архітектурні та художні рішення будівлі формують символічне уявлення про право, державну владу та справедливість. Застосовано правничий підхід до інтерпретації матеріального середовища судової установи як комунікативного простору, що відображає і водночас формує правові смисли.
Загальнотеоретична юридична наука по суті є практичною дисципліною. Тому не встановлений інституційний дуалізм прикладної та теоретичної юриспруденції в університетах, на відміну, наприклад, від математики чи фізики. Однак погляд на попередню історію права показує, що був період, коли юридична теорія піддавалась фундаментальним дослідженням. Водночас з ентузіазмом сприймали аргументи з суміжних дисциплін, таких як філософія та соціальні науки, саме задля теоретичної розробки методології права. На жаль, цей золотий вік теорії закінчився.
У статті відзначено, що правові цінності є визначальним елементом правового впливу на соціум, які здійснюють істотний вплив на механізм правового регулювання. Цінності – це результат узагальнення соціального досвіду й еталон належного, позаяк утілюють в собі суспільні ідеали. Правові цінності є феноменом, який динамічно розвивається. Однією з цінностей, що вже узвичаєно співвідноситься з європейським стилем правового мислення, є толерантність.
У статті з’ясовано вплив релігійного чинника на формування правової ідеології українського суспільства у сучасних реаліях, що нерідко має неоднозначний та суперечливий характер під час формування новітнього механізму реалізації прав і свобод людини та громадянина.
Проблематика правових заборон у національному та європейському праві має яскраво виражений міждисциплінарний контент. Сучасне українське середовище, крізь призму якого “переломлюються” (“пропускаються”) правові цінності європейської (євроатлантичної) і загальнолюдської цивілізацій – принципи, норми, інститути, джерела права, правові процедури тощо, доволі неоднорідне й суперечливе, що не може не відбиватися на особливостях українського права.
Стаття присвячена дослідженню понять «турист», «туризм», «туристична послуга», «туристичний продукт» та «туристичний кластер». Здійснено аналіз законодавства України, що регулює туристичні відносини, зокрема щодо визначень сутності понять «туризм», «турист», «туристичний продукт» та порівняння їх з трактуванням і розумінням в економічній думці та статистиці. З’ясовано основні ознаки туриста, а саме: фізична особа; час подорожі – від 24 годин до 1 року; мета подорожі не пов’язана з отриманням доходів.