Становлення та розвиток прав людини в античні часи

Розглянуто деякі історичні періоди створення, розвитку та формування інституту
прав людини. Досліджено основоположні ідеї найвидатніших мислителів цього періоду.
З часів Давньої Греції поступально почало зароджуватись поняття прав людини, що
відображається в філософській думці тогочасних мислителів. Змінювалось сприйняття
місця людини у державному та соціальному житті. Такі мислителі, як Геракліт, Платон
та Аристотель, заклали наріжні камені у створення цього поняття ще у античності.
Епікур – давньогрецький філософ-матеріаліст, його вважають творцем основ
філософської концепції правового індивідуалізму та лібералізму, а також концепції
етики, яка є утилітарною та оптимістичною. Цей філософ розглядав людину як центр, і
кожен у житті повинен відповідати за вибір своєї поведінки. Так мислитель розглядав
індивідуальну свободу та певну мінімальну автономію особи, називаючи людину
“соціальним атомом”. І акцентував на такому співжитті людей, щоб вони не зашкодили
один одному. Марк Аврелій – імператор, давньоримський філософ-стоїк, якого імену-
ють також “філософом на троні”, відзначався втіленням помірної політики, у його
правлінні відображалась повага до людей, сенату та до його членів. Час правління
Аврелія названо “сенатським ренесансом”, адже він і сам підкреслював свою покору
сенату, що на той час був вищою імперською владою. Епікур проголосив ідею мирного
співжиття у соціумі, щоб не завдавати шкоди іншому для загального блага. Сенека
продовжував розвивати ідею духовної свободи та рівності людей, формуючи засадничі
ідеї громадянського суспільства. Марк Аврелій змінив підходи до рабства та
започаткував ідею лібералізму, що виявлялася і у часи його правління. Цицерон робив
акцент на важливості законів та їхнього дотримання, що вважалося джерелом
правосуддя та самою душею держави. Держава була створена із метою збереження
принципу справедливості та рівності усіх перед законом і повинна діяти у інтересах та
від імені самого народу.