людина

У статті з’ясовано детермінуючі ознаки справедливості як правової цінності крізь призму сучасного правоворозуміння. Відзначено, що справедливість є однією із найважливіших проблем сучасності, що відображує надскладні діалектичні процеси правового розвитку глобального суспільства. Вона як цінність формує світоглядні установки соціуму, бачення людей свого майбутнього, їх відвічні прагнення до гармонії та досконалості суспільних взаємовідносин. А також дозволяє всебічно осмислити сенс і зміст сучасних процесів державо- та правотворення.

У статті здійснено теоретико-правовий аналіз дефініції правомірної поведінки, осмисленні її критеріїв, видів, механізму формування та реалізації у сучасних обставинах. Правомірна поведінка як вид соціальної поведінки є складним процесом взаємодії людини та права. Ця взаємодія полягає у впливі права на поведінку індивідуума, який керуючись усталеною в його свідомості системою цінностей, обирає власну модель поведінки.  Саме цінності формують та характеризують внутрішній світ індивідуума: його духовний стан, волю, почуття, розум, ставлення до макрокосмосу.

У статті визначено влив європейських принципів на формування соціальної відповідальності місцевого самоврядування.

У статті розглянуто сутність природи феномену агресії та схарактеризовано її як детермінуючий чинник протиправної поведінки людини. Розглянуто різноманітні визначення поняття агресії як одного із внутрішніх глибинно-психологічних детермінант поведінки. Обґрунтовано, що агресія, як попередньо детермінована та соціально обумовлена поведінка, перебуває у нерозривному зв’язку із задоволенням основних життєвих потреб особистості.

Педагогіка однаковою не буває. Основна причина суперечливих, різних змістів науки педагогіки у методології, викладу матеріалу. Методологія науково-дидактичної думки залежить в більшості випадків від світогляду автора. У духовній педагогіці домінує канонічно-правовий світогляд. Цей світогляд формує педагогіку на онтологічній духовній основі.

Отримання Україною статусу «держави – кандидата» країн-учасників Європейського Союзу, а також вплив і додержання міжнародного законодавства щодо прав і свобод людини у значній мірі доповнює адміністративно-правовий статус громадян нашої країни. Ратифікація Українською державою Європейської конвенції з прав людини (1997 р.) та інших пов’язаних з правами і свободами міжнародних нормативно-правових актів відкрила новий етап у розвитку національної юридичної науки, особливо щодо захисту прав фізичних осіб [1, с. 15‒32].

Визначено вплив ціннісних орієнтирів права на формування поведінки людини крізь призму основних концепцій праворозуміння. З’ясовано, що сутність правових цін- ностей відбувається у кількох альтернативних аксіологічних підходів, із яких найбільш обґрунтованими є об’єктивістська та суб’єктивістська концепції. Так, перша визначає, що цінності існують об’єктивно, тобто незалежно від свідомості суб’єкта, а він лише правильно чи неправильно оцінює їх та застосовує у повсякденному житті. Суб’єктивістська концепція передбачає, що цінності творяться (конституюються) сами- ми суб’єктами.

У статті окреслено змістовні пріоритети, які розкривають сутність ідентичності, зокрема увиразнено індивідуальні та соціальні константи ідентичності шляхом філософсько-правового моделювання їх взаємодії. Доведено, що потенціал одного з найбільш потужних концептів в сучасному глобалізованому суспільстві має поняття ідентичності. Феномен ідентичності є своєрідною призмою, крізь яку осмислюють, аналізують та інтерпретують основні сфери людського буття.

У статті обґрунтовано аксіологічно-правові засади екологічної безпеки у сучасному світі, з’ясовано роль ціннісної системи суспільства в соціокультурному механізмі реалізації екологічної безпеки.

Висвітлено різні підходи науковців до трактування поняття «праворозуміння», його ознак, типів, функцій, об’єкта, суб’єктів та змісту, до якого належить сутність, пізнання, усвідомлення права, наповнення праворозуміння та роль у регулюванні суспільних відносин, характеристики, ознаки та особливості проявів розуміння права. Встановлено, що усвідомлення правової дійсності через призму правових теорій, доктрин і концепцій є важливим та актуальним при визначенні праворозуміння, оскільки від розуміння права залежить його реалізація та застосування на практиці державними службовцями.