світогляд

 У статті обговорюється питання про сутність та науковий статус філософії. Обґрунтовується думка про світоглядний характер філософії, оскільки для неї центральними є найзагальніші питання про світ, людину й місце людини у світі – світоглядні питання, або Великі Філософські Питання. Це не означає, що філософія є світоглядом, чи множиною світоглядів, чи наукою про світогляди. Радше вона є цариною пошуку, обґрунтування й раціонально-критичного оцінювання відповідей на світоглядні питання, а також критичного аналізу й розвитку категорій та концептуальних схем, в яких ми мислимо про ці питання.

Педагогіка однаковою не буває. Основна причина суперечливих, різних змістів науки педагогіки у методології, викладу матеріалу. Методологія науково-дидактичної думки залежить в більшості випадків від світогляду автора. У духовній педагогіці домінує канонічно-правовий світогляд. Цей світогляд формує педагогіку на онтологічній духовній основі.

Стаття присвячена проблематиці стилістичного визначення об’єктів львівської архітектури 1990—2000-х років. Опрацювавши досвід подібних спроб у вітчизняних наукових публікаціях наводяться власні аргументи щодо коректної термінології для даного типу об’єктів. Важлива роль також приділена пануючому в той час у професійних колах світогляду, оскільки він дає можливість визначити, яких цінностей у проектуванні вони дотримувались – модерністських чи постмодерних.

Проаналізовано основні чинники впливу у системі соціальних детермінант. Доведено, що пріоритетними за силою впливу на розвиток публічного управління є соціокультурні чинники. Розроблено авторську модель соціокультурної матриці відповідно до синергетичної моделі розвитку суспільства як відкритої системи. Обґрунтовано вагомість таких соціокультурних чинників на розвиток публічного управління: історичний чинник, ментальність, колективна пам’ять, національно-культурна ідентичність; світогляд із ціннісною системою координат, громадянська культура, економічна активність, соціальний капітал.

Здійснено філософсько-правовий аналіз взаємодії, взаємозалежності та взаємо-впливу права та правової свідомості. Досліджено, що правосвідомість є супутникомправа, а тому ми можемо виокремити притаманні їм спільні риси, а саме: вониналежать до єдиної правової системи; виконують нормативно закріплені функції;характеризуються певною структурою; обумовлюються спільними соціально-економіч-ними, політичними, ідеологічними, культурними та іншими факторами.

З’ясовано, що праву властиві всі предикати цінності. По-перше воно становить ціннісну, а отже, й ієрархічну, упорядковану, субординовану суспільну систему, функцією якої є збереження, відтворення та підтримання рівноваги соціального буття; подруге, оскільки право є ціннісним за своєю природою утворенням, орієнтованим на реалізацію вищезгаданої функції, то воно є деякою системою “належного бути”, а отже, системою загальнообов’язкових, семантично (стосовно змісту) орієнтованих ідеальних утворень – норм соціальності та комунікації людей.