Адміністративно-правове гарантування прав та законних інтересів громадян України у сфері публічного управління в Україні

Стаття присвячена проблемі адміністративно-правового гарантування прав та законних інтересів громадян України у сфері публічного управління в Україні.

Особливу увагу присвячено аналізу прав та законних інтересів особи у сфері публічного управління як предмета адміністративно-правового гарантування в Україні.

Встановлено, що джерелом гарантування прав особи у сфері публічного управління є держава. Інші інституції держави, що виступають суб’єктами адміністративно-правового гарантування прав особи у сфері публічного управління, транслюють її волю, наділені державою спеціальною компетенцією, ефективними засобами гарантування прав особи.

У статті проаналізовано особливості поєднання публічного інтересу та приватних законних інтересів окремих фізичних осіб, теорії дуалізму приватного та публічного інтересу в рамках суб’єктивного публічного права, представлено аналіз категорії «публічні законні інтереси», структуру суб'єктивних публічних прав. З’ясовано, що категорія суб’єктивне право у публічно-правовій сфері є ширшою за категорію суб’єктивне публічне право.

Особливу увагу присвячено різновидам суб’єктивних публічних прав людини, оскільки їхнє задоволення є найважливішим предметом адміністративно-правового гарантування з боку держави, зокрема й через механізм судового контролю.

Особлива увага присвячена аналізу публічно-громадянських, публічно-політичних, публічно-соціальних прав. Виокремлено позитивні та негативні публічні, загальні та спеціальні  права у досліджуваній сфері.

Відзначено, що практична реалізація адміністративно-правових гарантій прав особи потребує залучення широкого кола інституцій держави, наділених потрібною компетенцією задля формування умов, реалізації засобів, націлених на гарантування можливості втілення прав особи в життя та, у разі потреби, їхнього захисту.

Охарактеризовано особливості гарантування правових можливостей людини, систему таких  гарантій.

Наголошено, що здійснюючи гарантування широкого спектру правових можливостей, держава повинна зосередитися на виробленні в умовах війни чіткого механізму протидії зловживанню правом у сфері публічного управління.