публічне управління

Розглянуто особливості розробки і впровадження нових організаційних структур у публічному секторі, що мають забезпечити надання якісних публічних послуг. Визначено теоретичні засади побудови організаційних структур, основні принципи та підходи. Наведено основні фактори, які необхідно враховувати у процесі розроблення ефективної організаційної структури у публічній сфері. Подано основні компетенції, які повинні мати керівники нових організаційних структур. Розкрито концепції управління публічними послугами, які ґрунтуються на принципах нового публічного менеджменту.

Стаття присвячена проблемі адміністративно-правового гарантування прав та законних інтересів громадян України у сфері публічного управління в Україні.

Особливу увагу присвячено аналізу прав та законних інтересів особи у сфері публічного управління як предмета адміністративно-правового гарантування в Україні.

Стаття присвячена проблемі формування оновленої концепції публічного управління в умовах формування публічно-сервісної держави в Україні.

У статті проаналізовано основні передумови формування оновленої концепції публічного управління, історичні аспекти зародження відповідної ідеології, формування філософської та наукової ідеї щодо термінологічного окреслення відповідних концепцій, присвячених удосконаленню управлінських процесів в державі.

У статті проаналізовано адміністративно-правові засоби захисту прав, свобод та інтересів приватних осіб у сфері публічного управління. Зазначено, що у науковій літературі не існує сталого, вичерпного та загальновизнаного формулювання публічного управління. Виявлено, що до визначення публічного управління підходять швидше із позиції реального змісту діяльності або форм, яких воно може набувати.

Узагальнено теоретичні аспекти публічного управління у сфері просторового планування на місцевому рівні. Проаналізовано вітчизняний та іноземний досвід публічного управління у сфері просторового планування на місцевому рівні. Проаналізовано чинну нормативно-правову базу у сфері просторового планування. Наведено чинну структуру містобудівної документації в Україні. Обґрунтовано доцільність використання індивідуального підходу до формування механізмів публічного управління у сфері просторового планування на місцевому рівні (на рівні територіальної громади і населеного пункту).

Проаналізовано теоретичні засади дослідження організаційного і правового механізмів публічного управління в Україні. Показано важливість належного теоретичного опрацювання їх сутності, складових, взаємозв’язків та взаємозумовленостей. Досліджено два підходи до тлумачення поняття «механізми управління», які можна окреслити як структурно-організаційний і структурно-функціональний.

Досліджено детермінанти особливостей публічного управління етнополітичними відносинами в межах поліетнічного суспільства. Визначено проблемні моменти та ключові завдання публічної етнополітики з метою забезпечення гармонізації міжетнічних відносин, міжетнічної взаємодії та національної консолідації.

На підставі аналізу наукової літератури визначено моделі правоосвітнього спрямування, що запропоновані українськими вченими, здійснено їх узагальнення. Розроблено та описано функціональну модель публічного управління правовою освітою населення в Україні, визначено її основні елементи та підходи.

Анотація. Актуальність зазначеної у заголовку проблеми зумовлюється стрімким поширенням в Україні (і не лише) інформаційних технологій. Вони призводять до віртуалізації багатьох сфер життєдіяльності суспільства, а відтак, - до зростання значимості зберігання, передачі та захисту інформації в електронному вигляді, обробка якої відбувається у глобальних та локальних інформаційних системах з використанням інформаційних технологій.

У статті проаналізовано особливості сучасної парадигми публічного управління. Звернено увагу на те, що сьогодні у світі існують різні моделі публічного управління: традиційна (бюрократична) модель управління (“Old Public Management”), модель “Нового публічного менеджменту” (“New Public Management”), модель “політичних мереж” (“Policy Network”), модель “управління за цілями та результатами”, модель “Good Governance”, синергетична модель тощо.