національне законодавство

У статті виявлено тенденцій розвитку правових стандартів як міжнародно-правової категорії, визначено зміст цих стандартів та їх класифікацію. З’ясовано, що стандарт у правовому контексті, насамперед слід з’ясувати: чи стандарт – це окрема правова категорія, що закріплює права, свободи та обов’язки; чи стандарт – це правова категорія, що визначає висхідну точку для розвитку норм, але при цьому не породжує чітких прав, свобод та обов’язків.

У статті представлено та проаналізовано ключові теоретико-методологічні проблеми та перспективи гармонізації національного законодавства до міжнародно-правових стандартів. Виокремлено виокремити чотири етапи гармонізаційних процесів: етап формування національно-правового механізму (програми) гармонізації законодавства України із міжнародними правовими стандартами.

У статті здійснено огляд нормативних актів у сфері працевлаштування та зайнятості неповнолітніх а відтак висновується, що багато держав прагне розробити заходи по забезпеченню повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості, надання рівних прав всім неповнолітнім хто бажає працювати незалежно від статі, раси, віросповідання. Відзначається достатньо високий рівень правового регулювання правовідносин щодо працевлаштування неповнолітніх міжнародно-правовими актами та національним законодавством, що діють у вказаній сфері.

В статті на основі на основі аналізу чинного національного законодавства визначити основні проблеми правового регулювання охорони здоров’я в Україні та окреслити напрями удосконалення нормативно-правової бази у цій сфері. Відзначається, що процес формування якісної та ефективної національної нормативно-правової бази у сфері охорони здоров’я в Україні обтяжений цілою низкою проблем. Більшість запропонованих проєктів не сприяють ефективному вирішенню проблем, які пов’язані з охороною здоров’я, а лише фактично їх поглиблює.

У статті виявлено проблеми механізму взаємодії національного законодавства і міжнародно-правових стандартів крізь історичну призму в контексті сучасних реалій. З’ясовано, що сучасна правова доктрина України у питаннях взаємодії національної правової системи та системи національного законодавства із системою міжнародного права визнає лише частковий примат міжнародного права, що є обмежений Конституцією України.

У статті на основі аналізу наукових праць, чинних нормативно-правових актів й правозастосовної практики здійснено комплексне філософсько-правове дослідження моделювання процесу формування професіоналізації суддів у контексті сучасного процесу реформування державно-правової сфери, із визначенням частин, які провокують формування професіоналізації суддів, та окресленням можливих варіантів впливу на неї.

У статті сутність адвокатської етики визначується певними складовими, а саме: а) призначенням (місією) адвоката є захист інтересів свого клієнта, надання йому необхідної професійної правничої допомоги, котра повинна здійснюватися безперервно й належному професійному рівні.

Відзначено, що сьогодні для сфери соціального забезпечення суддів в Україні є характерними наступні напрямки: 1) адаптація європейських стандартів та досвіду зарубіжних держав у нормах законодавства про судоустрій і статус суддів України; 2) збільшення заробітної плати суддів за рахунок урізання соціальних гарантій; 3) зменшення змісту та обсягу соціального забезпечення суддівського корпусу; 4) переходу держави від переважання натурального соціального забезпечення (за рахунок у першу чергу пільг та гарантій) до грошового забезпечення.

Інтеграційні процеси, що відбуваються у сучасному світі, призводять до розвитку
національної системи законодавства. Досліджуючи виникнення та еволюцію українського
законодавства, варто зауважити, що цей процес є тривалим і характеризується
конкретними етапами розвитку й становлення нашої держави. Впроваджуючи інтеграційні
процеси в країні, насамперед, необхідно керуватися тим, що кожна правова система певної
держави, яка обумовлюється системою національного законодавства, є унікальною.

Розглядаються питання Міжнародного кримінального Суду у контексті протидії
агресії. На підставі методології системного аналізу міжнародного та національного
законодавства досліджується реалізація компетенції визначеної Римським Статутом
Міжнародного кримінального Суду щодо агресії та вплив юридичної практики
установи на забезпечення безпеки. Пропонується доповнення терміну “агресія” новими
чинниками зв’язаними з появою кібер-атак і інших новітніх засобів.