Стаття присвячена поняттю примусових заходів медичного характеру, не пов’язаних з ізоляцією. Констатовано, що сучасне кримінальне законодавство дає вичерпний перелік видів примусових заходів медичного характеру, які має право застосувати суд, а саме: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом, з яких лише перше відноситься до таких, що не пов’язані з ізоляцією. Наведено основні риси активного та пасивного типів суспільної небезпечності осіб. Так, активний тип суспільної небезпечності особи характеризується тим, що мотив, який підштовхує до суспільно небезпечного діяння, походить від самої особи, не залежить від зовнішніх обставин, і безпосередньо пов’язаний з психопатологічною характеристикою психічного розладу і антисуспільною спрямованістю особи. Пасивний тип суспільної небезпечності хворого характеризується тим, що причини вчинення суспільно небезпечного діяння не залежать від нього, не обумовлені безпосередньо характером психічних розладів, а прямо пов’язані з зовнішніми обставинами або діями оточуючих осіб. Такі хворі легко підкоряються і піддаються навіюванню. Відзначено, що єдиним видом примусових заходів, не пов’язаних із ізоляцією, є надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. Доведено, що цей достатньо новий для кримінального законодавства України вид примусових заходів є проявом гуманізації суспільства і розвитку правової держави. Відсутність ізоляції особи від суспільства, обмеження психотравмуючого впливу госпіталізації є позитивними моментами, які якісно впливають на процес лікування. В той же час, на нашу думку, категорично потрібно виправити усі наявні на законодавчому та практичному рівні недоліки для подальшого ефективного застосування такого виду примусових заходів медичного характеру.
1. Zharko N. V. (2005). Prinuiytelʹnye mery meditsynskoho kharaktera (uholovno-pravovoy aspekt) [Compulsory measures of medical character (criminal-legal aspect)]. Doctor’s thesis. Ryazanʹ: Ryazanskyy GU [in russian]. 2. Pervomaysʹkyy V. B. (1995). Pytannya sudovo-psykhiatrychnoyi ekspertyzy pry vyznanni neosudnosti ta pryznachenni prymusovykh zakhodiv medychnoho kharakteru u proektakh KPK ta KK Ukrayiny [Issues of forensic psychiatric examination in the recognition of insanity and the appointment of coercive measures of a medical nature in the drafts of the CPC and the Criminal Code of Ukraine]. Visnyk Akademiyi pravovykh nauk Ukrayiny. No. 4. P. 84–92 [in Ukrainian]. 3. Batanov A. N. (2004). Prinuditelʹnye mery meditsynskoho kharaktera (istoriya, teoriya, zakonodatelʹnoye rehulirovanieiy praktika primeneniya) [Compulsory measures of a medical nature (history, theory, legislative regulation and practice of application)]. Doctor’s thesis. Ryazanʹ: Ryazanskyy GU [in Russian]. 4. Prykhodʹko T. M. Problemy obmezhenoyi osudnosti v kryminalʹnomu pravi [Problems of limited sanity in criminal law]. Doctor’s thesis. Kyiv: Kyyivsʹkyy NU im. T. Shevchenka [in Ukrainian]. 5. Zhuk I. V. (2009). Prymusovi zakhody medychnoho kharakteru ta prymusove likuvannya u kryminalʹnomu pravi Ukrayiny [Coercive measures of medical nature and compulsory treatment in the criminal law of Ukraine]. Doctor’s thesis. Kyiv: KNUVS [in Ukrainian]; 6. Arhunova Yu. (1998). Profylaktika prestupnoho povedeniya lits s psikhicheskimi rasstroystvami [Prevention of criminal behavior of persons with mental disorders]. Rossiyskaya yustytsiya. No. 2. P. 34–40 [in russian].