кримінальна відповідальність

Розглянуто питання  кримінально-правового аспекту домашнього насильства. Відзначено, що в багатьох країнах протягом тривалого часу насильство в сім’ї не вважалося правопорушенням, а розглядалось як форма належної поведінки. В 90-х рр. минулого століття помінялись кардинально погляди  щодо феномену насильства стосовно жінок, яке було визнано соціостатевою проблемою, в ході чого було відкрито нове її бачення в розрізі ґендерного права. Отже, проблематика ґендерної рівноваги та протидії дискримінації за статевою ознакою набула широкої популярності в усіх розвинених країнах світу.

Стаття присвячена аналізу основних моделей криміналізації діянь.

На основі врахування принципів та підстав криміналізації (декриміналізації) законодавчий орган створює нову кримінально-правову норму (або навпаки змінює чи скасовує існуючу). При цьому розробляються попередні моделі нової норми, які повинні відповідати різним,  подекуди суперечливим вимогам.

У статті розглянуто чинну систему відповідальності у сфері інвестиційної діяльності. Доведено, що правовий інститут відповідальності є обов’язковим елементом механізму правового регулювання інвестиційних відносин, оскільки спрямовує дії усіх суб’єктів інвестиційної діяльності до правомірної поведінки.

 Стаття присвячена аналізу тяжкої образи як обставини, що може обумовити виникнення стану сильного душевного хвилювання.

Стаття присвячена аналізу об’єктивних ознак співучасті у кримінальному правопорушенні.

Доведено, що пiвучacть є тiльки тaм, дe в злoчинi бepуть учacть двi i бiльшe ociб, пpичoму кoжнa з циx ociб пoвиннa бути нaдiлeнa oзнaкaми cуб’єктa кримінального правопорушення – тoбтo бути фiзичнoю ocoбoю, ocуднoю i дocягти вiку кpимiнaльнoї вiдпoвiдaльнocтi. Caмe тoму i вчинeнням дeкiлькoмa ocoбaми єдинoгo кримінального правопорушення cлiд ввaжaти тiльки винну дiяльнicть cуб’єктiв кримінального правопорушення.

У статті проаналізовано питання запобігання злочинності неповнолітніх в Україні. Доводиться, що не завжди карально – репресивна концепція запобігання злочинності неповнолітніх приносить позитивний результат, а, подекуди, навпаки, призводить до повторного вчинення кримінальних правопорушень.

Стаття присвячена поняттю примусових заходів медичного характеру, не пов’язаних з ізоляцією. Констатовано, що сучасне кримінальне законодавство дає вичерпний перелік видів примусових заходів медичного характеру, які має право застосувати суд, а саме: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом, з яких лише перше відноситься до таких, що не пов’язані з ізоляцією.

Стаття присвячена питанням причин, видів та наслідків помилкової криміналізації. Однією з проблем криміналізації суспільно небезпечних діянь є те, що різні фактори можуть спричинити неправильну, або так звану помилкову криміналізацію. Її видами є: 1) необґрунтована криміналізація; 2) надмірна криміналізація; 3) неповна криміналізація; 4) неправильна криміналізація. Необґрунтована (безпідставна) криміналізація полягає у визнанні кримінальним правопорушенням діяння, якому не притаманні достатні для криміналізації характер та ступінь шкідливості (небезпечності).

Стаття присвячена історії становлення кримінального законодавства щодо затримання особи, що вчинила кримінальне правопорушення. В історії вітчизняного кримінального законодавства першою обставиною, що виключає злочинність діяння, був стан необхідної оборони, згадки про яку можна зустріти у “Руській Правді” (ст. 26), “Військовому Артикулі” 1715 р. (ст. 156), “Уложенні про покарання кримінальні та виправні” 1845 р. (ст. 107) тощо. У Радянському кримінальному законодавстві “Керівні засади кримінального права РРСФР” 1919 р. передбачали як таку обставину також лише необхідну оборону (ст. 15).

Стаття присвячена співвідношенню понять “загальні засади призначення покарання” та “принципи призначення покарання”. У кримінальному праві паралельно використовуються поняття “загальні засади призначення покарання” та “принципи призначення покарання”. На перший погляд ці поняття здаються тотожними. Принципи часто визначають через загальні засади, і навпаки – загальні засади через принципи. Поширеною у юридичні літературі є позиція, згідно з якою загальні засади мають своїм джерелом окремий принцип призначення покарання чи їх сукупність.