Етичні норми у адвокатській діяльності: особливості дотримання та відповідальність за їх порушення

З’ясовано, що діяльність працівника юридичної професії базується на загальних моральних і морально-правових принципах гуманізму, справедливості, законності, патріотизму, незалежності, гласності та ін. В Україні, окрім професійних вимог, на законодавчому рівні закріплені етичні вимоги до адвокатської діяльності і до особи адвоката.

Наголошено, що кожен з аспектів професійної діяльності диктує особливі правила поведінки, недотримання котрих яких може провокувати конфліктні ситуації, емоційне вигорання і професійну деформацію. Та найгірше – порушення прав і свобод людини і непрофесійне виконання службових обов’язків.

Доведено, що деонтологічний чинник внутрішнього і зовнішнього імперативу службового обов’язку адвоката полягає у їх тісній взаємодії. Це професійна сфера, що поєднує внутрішні переконання і мотивації та приписи норм протягом усієї співпраці адвоката зі своїм клієнтом. В адвокатській діяльності теж є ризики професійної деформації, що проявляються у байдужому ставленні до професії, нехтуванні інтересами клієнтів, поверхневому, формалістському підході до певної справи тощо.

Зазначено, що надзвичайна важливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки. При цьому специфіка, комплексний характер обов’язків, що покладені на адвокатуру, обумовлюють необхідність збалансування засад служіння адвоката інтересам окремого клієнта та інтересам суспільства в цілому, дотримання принципів законності і верховенства права.

Акцентовано увагу на проблемі конфліктів між адвокатами-колегами. Наслідком такого конфлікту є звернення одного з адвокатів зі скаргою до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, адвокат, який ініціював звернення, зобов’язаний надати докази того, що ним вжиті заходи мирного врегулювання такого конфлікту