Реалізація вивчення канонічного права у метаантропологічному вимірі

  Вважаю, що все частіше дослідники вдаються до метаантропології (філософської антропології). Якщо розглядати правові явища, то метаантропологія наближає дослідника до абсолютного розуміння права. Відомо, що людське тіло є храмом душі й духу як “дарохранильниця” Святого Духа. У “дарохранильниці,тобто у тілі зберігаються  духовні закони, які забезпечують життєдіяльність тілесним законам, повсякденним потребам, що досліджує ордологія.

         Ордологічна евристична пруденція канонічно – правової теорії скерована для повсякденних життєвих потреб: духовних і матеріальних. Зміст повсякденних духовних потреб зводиться до того, що людина хоча є духовною особою, але її духовність потребує матеріальної підтримки і дотримання світових законів життя, випробуваних онтологічною практикою. Зокрема, онтологічна практика свідчить, що добробут людський матеріальний здобувається добром,спокійним відношенням до відсутності конче потрібних речей, не намаганням придбати їх за всяку ціну, бо можна, втратити наявне.Тобто людина не повинна зосереджуватись я на матеріальних благах, не прив’язувати себе до них, не породжувати у собі ненаситність, прагнення мати надлишок, оскільки виникає уява про матеріальну бідність, борги, що прирівнюються до трясовини, яка тягне захланного на дно назад. Збагачуватися матеріально потрібно бідністю, що не завжди людина розуміє правильно. Бідність проявляється у думках, ставленні до матеріальних речей, допомозі іншим, екології своїх надлишкових статків. Тоді виникає природне явище потрібності, корисності людям, дбання про добробут інших, інтеграція себе у світ, активне ставлення до життя і т.д. Чим більше людина віддає(ніби стає біднішою), тим більше вона отримує( стає багатшої для наступної віддачі). У такий спосіб тілесні похоті не служать гріхові, блокується процес отворинесення, пристрасті до багатства і гроші та речі не мають мірилом успіху життю у фізичній площині.

        Вивчаючи канонічне право, ми продовжуємо в собі смиренність як неоціненний скарб, загоюємо емоційні шрами й страхи. Будучи божественною природою,наша душа забезпечує рівновагу, баланс між душами, серцями всіх без винятку людей, всього, що створено у світі. Кожна притягуюча з любо’ю сила  є космічною подією яку ми часто недооцінюємо.